«Злочин без строку давності» до Дня пам’яті жертв сталінського Великого терору 1937–1938 років

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Її обґрунтував новий нарком НКВС Микола Єжов і відредагував сам Йосип Сталін. На виконання цієї постанови за наказом НКВС СССР № 00447 розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «зачистка» усіх, хто на думку вищого компартійного керівництва не підходив для «будівництва світлого комуністичного майбутнього».

В Україні 5-го серпня вшановують пам’ять жертв сталінського терору 1937-38 років, який отримав назву — «Великий терор». Тоді загинули тисячі безневинних людей.

Розпочалося все з так званої «чистки» компартійних лав та органів безпеки.

Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців. Найбільшу групу в’язнів — 1111 осіб — розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

Із 5 серпня 1937 р. за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи» розпочалася наймасовіша «чистка» суспільства від ворогів радянської влади, в тому числі у місцях позбавлення волі. За сфабрикованими новими «справами», без слідства і суду із жовтня 1937 до лютого 1938 р.

Особлива Трійка УНКВС по Ленінградській області прирекла до розстрілу 1825 в’язнів, які відбували покарання на Соловках. Найбільшу групу — 1111 осіб, розстріляли в урочищі Сандармох (Медвєж’єгорський район Республіки Карелія Російської Федерації). Розстріли здійснювалися 27 жовтня, 1-4 листопада 1937 року.

Справа українських політв’язнів називалася «Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов». У жовтні 1937 року в останній етап пішли близько 300 українців.

Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до м. Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли у Сандармох, де і розстрілювали.

Урочище Сандармох, як місце розстрілів, стало відоме після тривалих пошуків лише влітку 1997 року. Останки знайшли члени міжнародного товариства «Меморіал» — історики Веніамін Іофе та Юрій Дмитрієв.

27 жовтня 1997 року в’язень радянських концтаборів, письменник і філософ Євген Сверстюк привіз у Сандармох дерев’яний хрест роботи Миколи Малишка

В урочищі Сандармох є пам’ятний знак вбитим там українцям. Це — козацький хрест із написом «Убієнним синам і донькам України». Його встановили 9 жовтня 2004 року. До 2014 року українська делегація щороку відвідувала в Росії це місце масових страт своїх громадян. Втім, з моменту нападу Росії на Україну подібні акції стали неможливими.

Постріли у голову обірвали життя:
🔶 засновника нових підходів до світового театрального мистецтва, режисера театру «Березіль» Леся Курбаса;
🔶 драматурга Миколи Куліша, чиї п’єси йшли в Парижі, Нью-Йорку, Москві, Варшаві;
🔶 поета і перекладача Миколи Зерова;
🔶 поета і перекладача Марка Вороного;
🔶 поета і драматурга Мирослава Ірчана;
🔶 письменника і публіциста Григорія Епіка;
🔶 Журналіста та поета Андрія Паніва;
🔶 письменника, філософа і перекладача Валер’яна Підмогильного;
🔶 ученого Сергія Грушевського (брата Михайла Грушевського);
🔶 ученого Степана Рудницького,
🔶 ученого Олександра Бадана-Яворенка;
🔶 прем’єр-міністра УНР Володимира Чехівського;
🔶 міністра освіти УНР Антіна Крушельницького;
🔶 наркома освіти УРСР Михайла Полоза та багатьох інших видатних українців.

«Великий терор» став завершальним етапом майже двадцятилітнього періоду встановлення більшовицької диктатури і упокорення бунтівної України та усього населення колишньої російської імперії.

За даними істориків, які у 1989 році отримали доступ до статистичної звітності ОГПУ-НКВД-МВД-МГБ з Центрального держархіву СРСР, протягом 1937-38 років з політичних міркувань в Радянському Союзі «розстрільні вироки» винесли 681 692 людям, що склало 85% усіх офіційно розстріляних за «сталінський період» громадян «великой страны».

У незалежній Україні не припиняється робота із опрацювання і оприлюднення архівів радянських каральних органів.