«Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю, у віновії квіти, щоб любилися діти»

17 квітня 2016 року в музеї відбувся традиційний недільний інтерактивний захід етнолога Олени Щербань «Мій милий КОРОВАЮ, я тебе убираю, у віновії квіти, щоб любилися діти» у супроводі унікальної Етнолекції та майстер-класу. Захід відбувся в рамках авторського проекту «Музейне сподвижництво Миколи Федоровича Сумцова: наслідуємо і продовжуємо». Під час лекції-практикуму гості з Харкова, Донеччини та Полтавщини ознайомилися із забутими нині коровайними слобожанськими традиціями, а також пригадали символіку давніх слобожанських весільних хлібів, які нині не випікають: «верч», «буханець», «гуски», «дивень», «калач», «лежень», «лєпьошки», «хліб-перепієць», «товариш», велика «шишка», маленькі «шишки», стульні, а також прикрас для весільного короваю «барильця», «лебедики», «уточки», «виноградик», констатувавши, що навіть назви їх сьогодні звучать незвично… Почули фрагменти весільних заспівів, які виконували коровайниці під час приготування обрядового печива, а також охоче взяли участь у виліплюванні прикрас на весільний коровай.