Виставка з нагоди 175-річчя видання першого «Кобзаря» Тараса Шевченка

5 березня 2015 року в Харківському історичному музеї відбулося відкриття тимчасової виставки до 175-річчя першого «Кобзаря» під назвою «Невмирущий спадок «Кобзаря»». Відвідувачі мають змогу ознайомитися з унікальними виданнями «Кобзарів» Тараса Григоровича Шевченка різних років; глиняними виробами із зображеннями поета з фондової колекції музею: вази Будянського фарфорового заводу, тарелі, плесканець, кухоль та бюст-скульптура. На планшеті представлено фотокопію титульної сторінки першого «Кобзаря», а також фотографії людей, які сприяли виходу в світ цього видання. А саме Євгена Павловича Гребінки та Василя Івановича Штенберга.
Сьогодні, в часи коли творяться діла найбільшого зла і найвищого добра, виявляється, що талановитість Тараса Шевченка значно більша, ніж здавалося коли-небудь. Пророча поезія Генія-Поета, що має своїм джерелом силу народу – перемогла у всі часи і тим паче тепер. Життя раз у раз нагадувало Тарасові Шевченкові, що він був кріпаком. Як тільки всміхнулася воля – як тільки він почав розгортати свої широкі крила, зараз же й полилася з його широкого серця молода, прекрасна і могутня пісня. Її перший акорд: Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива… І це пісня – про закріпачену Україну.
Перший «Кобзар» вийшов 26 квітня 1840 року в Петербурзі тоненькою книжечкою за сприяння відомого українського письменника Євгена Гребінки і містив у собі вісім поезій: «Думи мої, думи», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Нащо мені чорні брови», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».
Родзинкою видання стала гравюра на початку книги за малюнком Василя Штенберга, на якому був зображений кобзар із хлопчиком-поводирем. Книга вийшла романтична, але в цій першій книжці була й туга за минулим, бо молодому Тарасові Шевченкові, як і покріпаченому селянству, хоч в минулому, але ввижалася воля:
Було колись добре жити
На тій Україні…
А згадаймо!
Може серце
Хоч серце спочине («Іван Підкова»)
У поемі «Катерина», оплаканій усіма поколіннями українського жіноцтва, Тарас Шевченко підійшов уже до тієї теми, яку він розробляв не раз потім у своїх творах. Отакий був «Кобзар» у першому виданні. А скільки радості він приніс в Україну. Скільки зворушив сердець, скільки викликав надій.
Враження цей «Кобзар» зробив надзвичайне. Коли вперше почав читати твори Тараса Шевченка батько української прози, наш земляк – відомий харків’янин Григорій Квітка-Основ’яненко, то в нього «волосся на голові, що вже його і не багацько, та і те настовпужилося, а біля серця так щось і щемить, у в очах зеленіє» – так писав Григорій Квітка у листі до Т.Шевченка після одержання першого «Кобзаря». «А книжку як розкрив, дивлюсь – «Кобзар», та вже дуже вичитаний. Дарма! Я його притулив до серця, бо дуже шаную вас і ваші думки кріпко лягають у душу! А що «Катерина»? Так що «Катерина»! Гарно, батечку. Гарно! Більш не вмію і сказати».
Виставка експонується на першому поверсі Харківського історичного музею за адресою:
м. Харків, вул. Університетська, 5.