Шурджар, богослужбове облачення священнослужителя у вірменській літургійній традиції

Через відсутність прямих аналогів, визначений тип облачення "шурджар" є ймовірним.

Облачення розпашне, являє собою довгу накидку конусовидної форми з невисоким коміром і застібкою спереду на горловині на гачок та петельку. Лицевий бік виготовлений з червоного оксамиту. Погруддя обабіч розрізу оздоблене декоративними прямокутними нашивками з золотистої парчі з рослинним візерунком, по полю яких викладені рельєфні звивисті S-подібні гілки з квітами та листям (гаптування золотними металевими нитками з додаванням золотистих леліток), а краї підкреслені "цятками" з червоного оксамиту. Поли облачення вздовж розрізу та край подолу оздоблені смугами золотистої хрещатої парчі з нашитими червоними "цятками" та гранчастими намистинами червоного кольору.

По полю облачення симетрично розташовані нашивні декоративні накладки з золотистої парчі у вигляді восьмипроменевих зірок в кільцях та хрестоподібних фігур з овалами у центрі, обведені металевим шнуром. Зворотний бік підбитий бавовняною тканиною жовтого кольору (сатин). Ззаду на горловині - петелька-вішалка.

Предмет належав до довоєнної (до 1941 р.) частини колекції Харківського історичного музею.

Анотація:

Шурджар (շուրջառ) або напорт (նափորտ) — головне верхнє богослужбове облачення священнослужителя у вірменській літургійній традиції. Використовується у Вірменській апостольській церкві та Вірменській католицькій церкві. Шурджар входить до складу облачення священників і єпископів (включаючи католикоса). За конструкцією це широкий безрукавний плащоподібний предмет облачення, який надягається поверх інших елементів богослужбового вбрання, огортає постать священнослужителя і спадає майже до землі. Його накидають на спину та плечі, після чого передні краї з'єднують у верхній частині грудей застібкою (ճարմանդ). У вірменській церковній традиції саме шурджар вважається головним облаченням священницького чину й вирізняється серед інших предметів особливою декоративністю та богословською символікою. Використовується під час Святої Літургії та інших урочистих богослужінь. Для менш урочистих богослужінь може використовуватися пілон (փիլոն) — облачення, що подібне за формою до шурджара, але простіше за оздобленням і, як правило, чорного кольору.

Вбрання духовенства вірменського обряду становить цілісний комплекс, у якому шурджар накладається поверх комплексу та утворює його зовнішній, найбільш репрезентативний шар.

Довжина шурджара залежить від зросту священнослужителя. У церковній практиці не встановлено правила щодо їхнього кольору, тому шурджари можуть бути різних кольорів. Шурджари можуть відрізнятися матеріалом, оздобленням і пишністю залежно від статусу духовної особи, а також матеріальних можливостей церкви або жертводавця. Вони можуть виготовлятися з різних тканин, зокрема оксамиту, шовку, парчі. Їх оздоблення може включати золотне та срібне шиття, вишивку, нашивні декоративні елементи, галуни та інші оздоблювальні матеріали.

За функціональним призначенням шурджар типологічно відповідає православній фелоні, однак являє собою самостійний елемент вірменської літургійної традиції; за формою споріднений із латинським плувіалом (каппою). У богословському тлумаченні символізує Божественну благодать, що огортає та захищає священнослужителя.