Ікона «Свята мучениця Надія»

На іконі у центрі композиції зображення святої мучениці Надії на повний зріст, у фас. У святої Надії вузький подовжений овал обличчя, великі очі, витончений ніс і маленький рот, темне волосся локонами спадає на плечі. Вона одягнута у довгу білу туніку, прикрашену по подолу жовтими і зеленими смугами. Поверх туніки зелена далматика (стола), по подолу якої фіолетовий геометричний орнамент. Свята Надія підперезана поясом з фіолетовими, блакитними і білими смугами, на плечах - червона мантія. Ліву руку свята притиснула до грудей, у правій - тримає посох, унизу якого зображений якір - символ твердості її віри, навколо голови - круглий німб. Мучениця Надія зображена на березі річки з блакитною водою (праворуч), за її спиною- силуети міста, земля під ногами жовто- брунатна. Над святою напис церковнослов'янською мовою: "Свята мучениця Надія". По периметру ікони - вузька темна рамка. На звороті і торцях темно-червоний оксамит.

Ікона належала харків'янці Григорьєвій Софії Петрівні, була передана до музею Крейдер Варварою Іванівною у 1966 р.

Легенда: Свята мучениця Надія разом із сестрами Вірою і Любов'ю та матір'ю Софією жила у ІІ ст. у Римі та постраждала за християнську віру за наказом імператора Адріана. Мати Софія виховала дочок у глибокій вірі, назвавши їх на честь головних християнських чеснот - Віри, Надії та Любові. Правитель Адріан хотів змусити дівчат зректися Христа та принести жертву язичницьким богам. Юні сестри виявили недитячу стійкість духу. Надію та інших дівчат піддали жорстоким випробуванням та стратили на очах у згорьованої матері Софії, яка поховала дочок і померла на їхній могилі за кілька днів.