Конференція, присвячена 90-річчю з часу заснування Харківського історичного музею
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В експозиції Національного літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди цілий зал відведений вшануванню пам'яті Г.С.Сковороди. У розділі "Вивчення життя та творчості Г.Сковороди у ХІХ – ХХ століттях" чільне місце займає портрет неперевершеного знавця історії Слобожанщини, відомого етнографа, фольклориста та філолога, академіка Миколи Федоровича Сумцова (1854-1922). Учений знаний і як літературознавець, історик культури, музеєзнавець, який прагнув "наблизити здобутки науки до читача з народу". Співробітники НЛММ Г.С.Сковороди пишаються, як багато зробив М.Сумцов для поширенням учення про мандрованого філософа, котрий обрав для вічного спочинку благодатну землю Слобожанщини.
М.Ф. Сумцова по праву називають трудоголіком. Жодна культурна акція харківської інтелігенції не проходила без його участі. Спільно із членами Харківського історико-філологічного товариства він переймався у 1894 році упорядкуванням могили Г.С.Сковороди з нагоди сотих роковин від смерті філософа.
Досліджуючи історію Слобідського краю, підготувавши історико-етнографічну розвідку "Слобожане", у розділі "Відозви про слобожан" Сумцов зазначив: "Треба думати, що люди були заможні і розумні, тим більше, що через 100 літ Слобожанщина робиться любим краєм славнозвісного філософа Сковороди, що з палічкою в руці і з торбою за плечима багато вештався поміж панами й селянами, навчаючи їх на все добре" [3, с.70].
До ХІІ Археологічного з'їзду, що відбувся у Харкові у 1902 році, учений підготував грандіозну етнографічну виставку, на основі якої у 1905 році був утворений при Харківському університеті Етнографічний музей. У січні 1920 року він був перетворений на Музей Слобідської України, якому присвоїли ім'я Г.С.Сковороди, про якого у "Христоматії по українській літературі" 1918 року учений-сковородознавець сказав: "сучасники бачили в ньому мандровану академію". М Красиков у передмові до книги М.Ф.Сумцова "Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України" зазначає: "Сумцов, кажучи так про Сковороду, мав на увазі, звісно, не навчальний заклад, а щось значно більше" [3, с.33].
На жаль, друкованих робіт чи рукописів про Г.С.Сковороду часів життя вченого у фондах нашого музею немає. Проте їх зміст відомий із сковородознавчих праць інших визначних дослідників учення українського Першорозуму. Зокрема із робіт академіка Д.Багалія, відомого вченого-сковородознавця А.П. Ковалівського (1895-196 ), 115-річчя від дня народження якого ми вшанували у лютому цього року.
Наш музей видрукував сковородознавчі роботи А. Ковалівського. У перед-мові до книги доктор філософських наук, професор ХНПУ ім. Г.С. Сковороди Леонід Ушкалов зазначає: "Професор Харківського університету Андрій Ковалівський був одним із найцікавіших і найглибших дослідників життя та творчості Григорія Сковороди під добу українського Ренесансу 1920-х років. Талановитий і молодий на ту пору вчений активно рецензує сковородинознавчі розвідки, які з'являються в Україні та за кордоном, … публікує та коментує присвячені Сковороді прецікаві уривки з "Історії української філософської думки" Миколи Сумцова" [2, с.3]. Цілий розділ у книзі відводиться дослідницьким рукописам академіка Сумцова про Сковороду. У передмові до сумцовських робіт А. Ковалівський визначає, які фундаментальні дослідження провів М.Ф. Сумцов, готуючи матеріали про Г.С. Сковороду. У 1927 році А.Ковалівський опублікував у "Бюлетені Музею Слобідської України" (№ 2/3) сковородинознавчу працю померлого академіка М.Ф.Сумцова – розділ з незакінченої "Історії української філософської думки". В передмові до неї Ковалівський приділяє увагу зв'язкам філософії Сковороди з філософією Заходу (Швейцарії та Франції) і з староукраїнською культурою ХVІІ-ХVІІІ ст.
Дослідження М. Сумцова про Г. Сковороду складають 126 аркушів, які в свою чергу розподіляються так: 1) Вовенарг і Сковорода – 30 аркушів; 2) Сковорода і Амієль – 14; 3) Філософські. паралелі до Сковор. – 8; 4) Сковорода і Ерн – 35; 5) Г. Смотрицький і Сковорода – 5; 6) Дм. Туптало (Ростовський) і Сковорода – 10; 7) Сковорода і Біблія – 9; 8) Перевага в Сковороди разуму. Скука-тоска – 10.
За часів М. Сумцова зв'язки Г. Сковороди та західної думки стосувалися Даніеля Мейнгарда, проводилися аналогії зі Спінозою, античними письменниками та "отцями церкви", М. Ковалинський, перший біограф Г.Сковороди, згадує про любов філософа до Плутарха, Сенеки.
До цієї низки західних авторів М. Сумцов додає ще двох – Вовенарга та Амієля. Як зазначає А.П. Ковалівський, "перший з них був провансалець. Але тип філософського думання "Півдня Франції" в даному разі наближається до швайцарського. Для нас же надто цікавий той факт, що провансальський нарід займає відносно Франції положення, аналогічне до того, що займала Україна в Царській Росії. Врешті, що до Амієля, то, звичайно, ніякого реального зв'язку його зі Сковородою нема чого усталювати, оскільки Амієль жив у ХІХ віці, але він був женевець, філософ, вірний по духу тій старій швайцарській філософській течії і таким чином ще раз зв'язує собою Сковороду з усім колом швайцарської думки" [2, с. 67].
Стаття "Сковорода і Ерн" відкриває іншу важливу проблему: зв'язок Сковороди зі старою українською літературою. М. Сумцов зазначає, що російські дослідувачі силкуються втягти Сковороду до російської філософії, навіть нівечать вчення Г. Сковороди (Л.Карсавін у праці "Восток, запад и русская идея" 1922 року на стор. 57 зазначав, що російські філософи були містики, не "кажучи навіть про Сковороду, що зробився відомим в значній мірі завдяки свойому прізвищу"). Важливим є те, що стаття М.Сумцова веде нас до дальшого детальнішого вивчення Сковороди на грунті українського культурного життя, причому дальші начерки його про Сковороду й Гарасима Смотрицького та Дмитра Туптала (Ростовського) є дальшим розробленням цих проблем.
Рукописами М.Сумцова цікавився академік Д.І.Багалій. У своїй великій праці "Г.С.Сковорода" він наводить короткий зміст V-VІІІ-го розділів досліджень М.Сумцова. Вони являють собою і сьогодні великий інтерес для кожного, хто працює над розв'язанням питань, зв'язаних з філософією Сковороди: 1) зв'язку Сковороди із західньою філософією та 2) питання коренів його в попередній філософській думці в Україні.
Д. Багалій у своїй розвідці про Г. Сковороду у другому розділі "Погляди на особу Г.С. Сковороди" відводить дослідженням М. Сумцова про Сковороду та Ерна багато місця, зосереджуючи увагу на зв'язках Сковороди з українським народом. Усіх дослідників вражає фундаментальна робота В. Ерна про Г.Сковороду, в якій він зазначає: "…фигура Сковороды – одна из самых замечательных на протяжении всей истории человеческой мысли и жизнь его есть одна из тех редких, чистых и благородных жизней, которыми по справедливости может гордится человечество" [2, с. 156] і одночасно обурює ставленням до українського народу: "Некультурность почти бродячего населения, на забывшего еще свою давнюю склонность к приключениям, только что начинающего оседать, создается, сочетается с изобилием природы… Если душа Сковороды родилась в недрах космической жизни, то тело его родилось в стране варварской полукультуры, в стране стихийной природности" [2, с. 156]. Головна ідея статті М. Сумцова, що Сковорода був сином свого народу і називає його не першим паростком, а останньою розкішною квіткою старого життя і світогляду українського народу.
М.Ф. Сумцов дуже високо цінував культурні надбання українського народу, тому й ставив за мету глибоко їх вивчити і донести до нащадків. Підсумком його грандіозної наукової роботи був, беззаперечно, Музей Слобідської України, якому, як вияв великої поваги і любові до народного любомудра, (як уже зазначалося вище) було присвоєне ім'я Григорія Савича Сковороди. Продовженням музеєзнавчої справи М. Сумцова, його глибокою повагою до народного генія було створення співробітниками Харківського історичного музею в 1972 році на відзначення 250-річчя Г.С. Сковороди експозиції літературно-меморіального музею геніального філософа. А колектив співробітників нашого музею пишається, що і ми причетні до дослідження творчості видатних діячів української культури: М.Ф. Сумцова та Г.С. Сковороди.
Література:
1. Багалій Д. Український мандрований філософ Григорій Сковорода. К.: Орій, 1992. – 469 с.
2. Ковалівський А. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. Х.: Атос, 2007. – 213 с.
3. Сумцов М. Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської України. Х.: Атос, 2008. – 557 с.