Конференція, присвячена 90-річчю з часу заснування Харківського історичного музею
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Після становлення в Києві Української Центральної Ради, вона набирає політичної ваги по всій Україні. На Слобожанщині, в Харкові теж розгортався український національно-визвольний рух. 3 березня 1917 р. в місті відбувся український мітинг, на якому було вирішено провести українські загальні збори, які й відбулися 8 березня у Громадській бібліотеці, куди прийшло близько 1500 осіб – робітники, студенти, солдати, інтелігенція. Збори обрали організаційний комітет, який мав своїм завданням заснувати нові українські організації і підготувати та скликати Перший Губернський український з’їзд. Головою оргкомітету було обрано відомого діяча української культури Гната Мартинович Хоткевича, членами – літератора О.Синявського, професора С.Тимошенка, студентів М.Плевко і Т.Олексіюка та ін.
Організаційний комітет розгорнув роботу з організації й активізації українських сил у Харкові й губернії, установив тісний контакт з Центральною Радою. Представники з’їзду брали участь у роботі Національного конгресу, який проходив у Києві 6-8 квітня. На цей конгрес прибули делегати від різних політичних, військових, культурно-освітніх організацій, загальним числом 1500 чол. Конгрес визнав, що тільки національно-територіальна автономія України у змозі забезпечити потреби українського народу та всіх інших народів, що живуть на українській землі, а єдиною відповідною формою держаного устрою для Росії Конгрес визнав «федеративну демократичну республіку». Відбулись вибори нового складу Центральної Ради, від Харкова та губернії до її складу увійшли: від м. Харкова – Тимошенко С., Прокопович С., Синявський Ол.; від Харківської губернії – Зайцев П., Калиненко, Ушкал, Рубас; від представників війська та односельчан Харківщини – Кущ.
16 квітня 1917 р. у Харкові відбувся підготовлений організаційним комітетом Перший Губернський Український з’їзд. Зібралися представники військових частин, повітових і волосних громадських комітетів, земських управ, «Просвіт», кооперативів, жіночої спілки, селянських спілок та інших українських організацій. Газета «Рідне слово», що виходила в той час у Харкові, в своїй статті «Перший український з’їзд Слобожанщини» так описувала цю подію «От і ми слобожане, відбули свій Перший Український з’їзд Слобожанщини. Зал прикрашений українськими жовто – блакитними і червоними прапорами. Над містами Презідіума висять прекрасно убраний портрет геніального сина України Т.Г.Шевченка. З’їзд відчиняє голова Харківського Організаційного Українського комітету п. Г.Хоткевич. Він вітає З’їзд і пропонує обрати Презідіум. Одноголосно були обрані: головою п. професор Зайкевич, товаришами голови п. Тимошенко і п. Нечипоренко».З’їзд ухвалив усі рішення Національного конгресу, вітав Центральну Раду і висловив її повну підтримку, а також «постановив післати привітання Київській Центральній Раді такого змісту: «Перший Український з’їзд Слобожанщини, котрий зібрався 16 квітня у м. Харкові, вислухавши докладів делегатів, які були від Слобожанщини на Всеукраїнському З’їзді у Київі, вітає Київську Центральну Раду і висловлює бажання їй успіху в здійснені резолюцій, котрі були виголошені на Всеукраїнському З’їзді і запевняє Раду, що Українське населення Слобожанщини буде всіма засобами підтримувати Раду і її одну буде визнавати представницею Українського Народу в Російській Державі»[ДАХО. – Ф.312. – Р.585. – Оп.1. – Арк. 31-32].
Було обрано Губернську Українську Рад, яка стала місцевим органом Центральної Ради і мала здійснювати автономію Слобожанщини. До неї увійшли українські соціал-демократи, українські есери, соціалісти-федералісти та представники інших українських організацій. Від Харкова до неї було обрано 15 чол. – Г.Хоткевич, С.Тимошенко, О.Синявський, Г.Михайличенко та ін. Головою Губернської Української Ради став Член УСДРП С.Тимошенко.
Губернська Українська Рада навесні-влітку 1917 р., як представниця Центральної Ради, розгорнула широку діяльність, зокрема зі створення повітових і міських українських рад і по посиленню їх діяльності. Рада намагалася всебічно охопити життя губернії, її представники робили в складі різних комісій: фінансової, контрольно-ревізійної, шкільної, просвітньої, агітаційної, редакційно - видавничої, організаційно - адміністративної, економічно-агрономічної, маніфестаційної, правничої. З Генерального Секретаріату до цих комісій надходили циркуляри з запрошеннями на агрономічно – економічні з’їзди та Земські збори. Так, циркуляр № 1 від 10 листопада 1917 р. доводив до відома, що «настають часи чергових Земських Зборів нового народнього Земства…Агрономічна допомога селянству є одним з найбільших завдань Земств, бо в більшості від землі беруться ті засоби на які існують сі земські установи і на які провадиться вся земська робота. Від розвитку агрономічної допомоги населенню та доброї її постановки належить добробут людности, багатство України та розвиток її торговельного балансу. В часи, коли в зв’язку з земельною реформою, має збільшиться скількість дрібних господарств, коли мають перейти до рук селянства велики культурні маєтки, врожаї в яких були значно більші ніж на селянських землях, особливо треба дбати про те, щоб врожаї з цих земель не підупали, бо зменшення врожаїв загрожує великою небезпекою Україні» [ДАХО. – Ф.312. – Р.585. – Оп.1 – Арк.22 ].
Восени 1917 р. Губернська Українська Рада активізувала свою діяльність.24-25 вересня 1917 р. працював ІІ-й з’їзд представників населення Слобожанщини, на якому зібралися 400 делегатів від військових організацій, «Просвіт», кооперацій, волостних земств, учителів, студентів та селян. У питанні про владу з’їзд висловився за те, щоб у Росії влада належала «революційній демократії, а на Україні – Центральній Раді ». У питанні про поточний момент з’їзд виступив, як писала газета «Рідне слово», проти коаліції з буржуазією, «за здійснення робітничого контролю над виробництвом і розподілом продуктів, за обкладення податком цензових класів і позбавлення останніх представництва у парламенті»[ДАХО. – Ф.304. – Р.3453. – Оп.1. – Арк.82]. На з’їзді замість Харківського Губернської Української Ради була обрана Рада Слобідської України. Її головою було обрано лідера українських есерів міста О.П.Сєвєрова-Одоєвського.
25 жовтня 1917 р. у Петрограді перемогло збройне повстання кероване більшовиками, утворися перший радянський уряд – Раднарком Росії. У Харкові 26 жовтня був створений Військово-революційний комітет, до якого ввійшли 56 представників різних партій, у тому числі 32 представники українських партій і організацій – Рада Слобідської України, Військової ради. Головою ВРК став український есер О.П.Сєвєров-Одоєвський. До ВРК перейшла військова і цивільна влада, його виконавче бюро повідомляло: « Харківський об’єднаний військово-революційний комітет представляє волю Української Центральної Ради»[ДАХО. – Ф.304. – Р.2977. – Оп.1. – Арк.8]. Помічником губкомісара став український соціал-демократ, що був перед тим головою Ради Слобідської України, С.П.Тимошенко, начальником Харківського гарнізону став прапорщик соціал-демократ П.Ю.Чоботарів – член Українського Генерального Військового Секретаріату.
10 листопада 1917 р. Харківська Рада підтримала всі резолюції, які були прийняті ІІ -м з’їздом Рад у Москві, але в той же час вітала «почин Української Центральної Ради, яка оголосила Народну Республіку України»[ДАХО. – Ф.304. – Р.2977. – Оп.1. – Арк.23]. Тобто влада повинна належати Радам, але в той же час визнається Центральна Рада і Генеральний Секретаріат.
Отже з березня до листопада 1917 р. у Харкові точилась гостра політична боротьба, і представники Центральної Ради намагалися утвердити свою владу та зміцнити своє становище на Харківщині. Але вони, як і жодна з партій не мали вирішального впливу серед народних мас: у місті була крихка рівновага політичних сил, що була порушена вступом до Харкова червоногвардійських загонів з Радянської Росії.