Матеріали П.А. Грабовського в колекції ХІМ

Здавна славиться харківська земля діячами освіти і культури, науки і мистецтва. З Харківщиною пов'язане ім'я видатного українського поета, перекладача, публіциста, літературного критика, громадсько-політичного діяча Грабовського П.А.

Народився Грабовський П.А. (псевдоніми – Арсеньєв, Панько, Павло Журба, Павло Граб та ін.) 11 вересня (30 серпня) 1864 р. в с. Пушкарному (тепер с. Грабовське Краснопільського району Сумської області) в родині паламаря. В 1874-78 рр. вчився в Охтирському духовному училищі, з 1879 р. – в Харківській духовній семінарії. У 1882 р. за зв'язок з революційною організацією народників "Чорний переділ" Грабовського було виключено з семінарії і відправлено під нагляд поліції у с. Пушкарне. По закінченні строку вислання він працював коректором у Харківській газеті "Южный край". Восени 1885 р. Павло Арсенович вступив на військову службу і був зарахований у піхотний батальйон, що стояв у м. Валках. Згодом за непокору військовому начальству був переведений на службу в Ташкент. Але по дорозі, в Оренбурзі, його заарештували (червень 1886 р.) за агітацію, зв'язки з народниками, поширення забороненої літератури. Після ув'язнення у харківській та ізюмській тюрмах Грабовського П.А. було засуджено на 5-річне заслання у Балаганському окрузі Іркутської губернії. Через рік після відомої Іркутської трагедії 1889 р. разом з іншими політзасланцями він прийняв участь у складанні та розповсюдженні протесту проти цієї справи. За це у серпні 1889 р. був знову заарештований і ув'язнений в іркутській тюрмі. В січні 1893 р. поета вислали на поселення в Вілюйськ. На початку 1897 р. його перевели до Якутська, а в вересні 1898 р. – в Тобольськ. 12 грудня (29 листопада) 1902 р. Грабовський П.А. помер. На його прохання похований у Тобольську поруч з могилами декабристів.

В історії української літератури Грабовський П.А. виступав як представник революційно-демократичної поезії, продовжувач ідейно-творчих традицій Шевченка Т.Г., Некрасова М.О., Чернишевського М.Г.

Літературна спадщина Грабовського П.А. складається з кількох поетичних збірок: "Пролісок" (1894), "Твори Івана Сурика" (1894), "З чужого поля" (1895), "З Півночі" (1896), "Доля" (1897), "Кобза" (1898).

Лірику Грабовського Павла Арсеновича відрізняє соціальна тематика. Основні мотиви його творів: Україна, нужденне життя народу, важка доля трудової інтелігенції, роль і признання поезії, боротьба за краще життя народу, туга за Батьківщиною тощо.

Широка за обсягом перекладацька робота Грабовського – поет створює своєрідну антологію мотивів світової поезії, переважно 19 ст. Він перекладав і переспівував українською мовою багато поетичних творів з російської, англійської, французької, німецької, грузинської, угорської, польської та інших літератур світу.

Грабовський П.А. є також автором багатьох белетристичних творів та критичних праць.

У Харківському історичному музеї зберігається великий комплекс матеріалів, присвячених Грабовському П.А. Він налічує 39 примірників.

Комплекс почав формуватися у 50-х рр. 20 ст. Першим до музею у 1953 р. надійшло фото (ІVгр. інв.8485) із зображенням казарми, де поет проходив військову службу А через два роки, у 1955 р., на замовлення ХІМ Харківським обласним товариством художників (худ. Пресман Д.С., Мегмедов Г.І.) був зроблений малюнок "Грабовський П.А. читает "Что делать?" Чернышевского Н.Г." (Ж-730).

Але ядро комплексу становлять предмети, які передав музею у 1965 р. син Грабовського П.А. Борис Павлович. Їх нараховується 24 примірники.

Серед них 4 книги: "З чужого поля. Переклади Павла Граба", Львів, 1895 р. (КБ-5331/1); "Доля. Переспіви Павла Граба", Львів, 1897 р. (КБ-5331\2); "История английской литературы", 1899 р. (КБ-5332); збірник народних пісень "Досвітки" (КБ-5333). Дві з них (КБ-5332, 5333) належали Павлу Арсеновичу.

Великий інтерес викликають предмети побутового призначення по групі "Тканини": рушник (ТК-2349), віконна шторка (ТК-2348), жіноча сорочка (ТК-2350) та фрагмент полотна з вишивкою (ТК-2349). Найцікавіша з них – жіноча сорочка. Вона належала матері Грабовського і була єдиною річчю, яку поет зберігав як пам'ять про найдорожчу для нього людину.

Уявлення про побут родини Грабовських (у 1900 р поет одружився з Лук’яновою А.М.; у 1901 р. у них народився син Юрій) дають також і інші предмети, а саме: кухоль (КС-1413), цигарниця (Др-580), яйце-іграшка (Р-424), скринька (Др-580). кавник (М-101), коробка для чаю (М-1739), перечниця (М-1740), чайниця (М-1741), ложка столова (М-1832), ложка чайна (М-1833), виделка (М-1834).

Широко представлені і фотодокументи. Це фотопортрети самого поета (ОФ-19959), його дружини та сина (ОФ-14120, 14122) і фото, датоване 1900 р., на якому Грабовський П.А. зображений із співробітниками "Тобольської газети", де він працював, перебуваючи у Тобольську на засланні. На жаль, серед вищезазначених фотографій немає оригінальних. Усі фото – копії.

Особливу цінність становить автобіографія дружини поета Павелко Анастасії Миколаївни, надрукована і підписана нею 10 квітня 1940 р. (НДФ – 2098).

У 60-ті рр. 20 ст. до колекції ХІМ надійшли також набір листівок "Портрети класиків української літератури" (серед них портрет Грабовського П.А.; О-1283) та запрошення НДІ педагогіки та Харківського державного університету на виїзне наукове засідання, присвячене 100-річчю від дня народження Грабовського П.А. (Д-12837).

Поповнення комплексу продовжувалося і у 70-х рр. 20 ст. Це 10 фотодокументів, що були взяті на постійне зберігання у 1977 р.(ОФ-23296\1-2, 23287, 23288, 23289, 23291\1-5). З них привертають увагу 5 оригінальних фото (ОФ-23291\1-5), датованих 1950, 1952, 1962 рр., на яких зображені дружина Павла Арсеновича Павелко А.М. та його син зі своєю родиною.

Таким чином, ми бачимо, що вищезазначений комплекс матеріалів досить великий і різноманітний. Його у повному обсязі можна буде використати для популяризації та кращого розуміння творчого надбання талановитого українського поета.