Колекція журналів “Вестник Европы” у фондах ХІМ

На початку XIXст. у Росії назріла необхідність у появі видання, що стане авторитетним і одночасно мобільним учасником процесу розвитку літератури і суспільної думки. І таке видання з’явилось.

У 1802 р. у Москві було розпочате видання журналу «Вестник Европы». З появою «Вестника Европы» російський журнал як тип видання вийшов на якісний новий рівень.

Першим редактором журналу – у 1802-1803 роках – був М.М. Карамзін, відомий російський письменник та історик. У роки редагування Карамзіним «Вестник Европы» був переважно журналом політичним і виходив 2 рази на місяць, всього 24 номери на рік. Кожний номер мав 2 відділи – «Литература и смесь» та «Политика». У першому відділі розміщувалися твори письменника М.М. Карамзіна і поетів І.І. Дмітрієва, В.А. Жуковського, а також письменників і поетів «другого ешелону» – карамзінистів В.В. Ізмайлова, В.Л. Пушкіна, П.І. Шалікова. У другому відділі подавався огляд політичного життя Європи і зовнішньої політики Росії. Головна увага приділялася Франції і Англії, що знаходилися у центрі політичного життя того часу.

Таким чином, у 1802-1803 роках журнал, окрім суто політичної спрямованості, був органом карамзінської літературної школи.

У 1803 р. Карамзін отримав звання придворного історіографа як автор відомої, навіть і на той час, історичної праці «История государства Российского»і полишив редагування журналу.

У 1804 р. редактором «Вестника Европы» став поет і журналіст П.П. Сумароков. За час його редагування, журнал продовжував започатковані М.М. Карамзіним традиції.

З 1805 по 1807 і з 1810 по 1830 роки журнал редагував історик, критик, професор Московського університету М.Т. Каченовський. У 1808-1809 роках журнал видавав поет В.А. Жуковський. І напрямок журналу стає переважно літературним. Жуковський сам друкує свої твори у журналі і залучає до співробітництва поетів К.М. Батюшкова, М.І. Гнєдіча, Д.В. Давидова.

З 1810 р. Жуковський редагує «Вестник Европы» разом з М.Т. Каченовським. У журналі вже 5 відділів, таких як:«Словесность», «Науки и искусство», «Критика», «Смесь»,«Обозрение происшествий».

З 1811 р. і по 1830 р. включно Каченовський стає єдиним редактором «Вестника Европы». У ціроки журнал був відданий самодержавно-кріпосницьким устоям, займав рутинні позиції в галузі літературі і тому поступово втрачав читачів. Внаслідок цього «Вестник Европы» перестав існувати у 1830 році.

У 1866 р. у Петербурзі поновлюється видання «Вестника Европы», але вже як журналу переважно історичного направлення. Журнал виходив об’ємними книжками раз на три місяці. Редактором-видавцем «Вестника Европы» був відомий громадський діяч, публіцист і історик М.М. Стасюлевич.

З 1868 р. журнал став щомісячником помірно-ліберального напрямку. Більш цікавими стали художня проза, огляд політичного життя Росії. Кожна книжка журналу складалась з белетристики, статей та нарисів наукового характеру, а також «Хроники», що мала в собі низку постійних відділів – «Внутреннее обозрение», «Иностранная политика», «Литературное обозрение», «Известия» і «Библиографический листок». У відповідності до структури сам журнал з 1870 р. став називатися «Вестник Европы. Журнал истории, политики, литературы».

У вересні 1908 р. М.М. Стасюлевич передає керівництво журналом М.М. Ковалевському і К.К. Арсеньєву. М.М. Ковалевський – російський історик, юрист, соціолог еволюціоністського напрямку – стає видавцем журналу, а К.К. Арсеньєв – російський публіцист, юрист, земський діяч – його редактором. З 1909 р. К.К. Арсеньєв офіційно стає редактором «Вестника Европы» і залучає до співробітництва велику групу ліберальних вчених і публіцистів, таких як: І.О. Гончаров, О.М. Горький, Г.П. Данилевський, О.І. Ертель, Д.Н. Мамін-Сібіряк, М.Є. Салтиков-Щедрін, І.С. Тургенєв (письменники), О.М. Апухтін, О.М. Плєщєєв, Я.П. Полонський, А.А. Фет (поети), О.М. Островський (драматург), П.В. Анненков, В.В. Стасов (літературні критики), К.Д. Кавєлін, М.І. Костомаров, С.М. Соловйов (історики).

Дуже велике місце в журналі займала мемуарна література. Наприклад, друкувалися спогади І.І Панаєва, П.В. Анненкова, І.О. Гончарова.

До того ж у «Вестнике Европы»з’являються статті вчених – природознавців А.М. Бекетова, І.І. Мечнікова, Д.А. Хвольсона.

 Проте, незважаючи на цікаві літературні і наукові публікації, журнал «Вестник Европы» був органом ліберальної буржуазії, тобто визнавав необхідність деяких реформ у політичному житті Росії, але під владою конституційної монархії. Журнал дуже різко виступав проти ідей наукового соціалізму, марксизму і категорично заперечував революційні методи боротьби соціал-демократії і робітничого класу. Більш того журнал «Вестник Европы» зайняв чітко визначену ворожу позицію до російських марксистів. Журнал продовжував виходити до 1918 р., але за свої незмінні політичні погляди був закритий Радянською владою.

Журнал «Вестник Европы» - явище унікальне. Майже все XIXст. і початок XXст. «Вестник Европы» був своєрідним барометром суспільно-історичних процесів, своєрідним літописом літературних смаків Російської імперії.

У фондах Харківського історичного музею зберігаються наступні книжки журналів «Вестник Европы», а саме:

1. Кн. 1, січень 1893 р. (Інв. 19308).

2. Кн. 2, лютий 1893 р. (Інв. 19307).

3. Кн. 3, березень 1893 р. (Інв. 19297).

4. Кн. 4, квітень 1893 р. (Інв. 19300).

5. Кн. 5, травень 1893 р. (Інв. 19302).

6. Кн. 6, червень 1893 р. (Інв. 19310).

7. Кн. 7, липень 1893 р. (Інв. 19309).

8. Кн. 8, серпень 1893 р. (Інв. 19292).

9. Кн. 10, жовтень 1893 р. (Інв. 19305).

10. Кн. 11, листопад 1893 р. (Інв. 19311).

11. Кн. 12, грудень 1893 р. (Інв. 19312).

Таким чином, у фондах Харківського історичного музею зберігається, за відсутністю 1 книжки, майже повний комплект журналів «Вестник Европы» за 1893 р. Але, навіть і в такому неповному складі, це видання дає уявлення про розвиток російської суспільно-літературної думки XIX– поч. XXст. і вимагає поповнення цієї збірки для формування повноти колекції.