Вогнепальна та холодна зброя часів визвольних змагань в Україні (1917-1920 рр.)

У часи визвольних змаганьукраїнського народу на території України діяло 6 армій. На озброєнні усіх сторін конфлікту були зразки вогнепальної і холодної зброї, що виготовлялися країнами-учасницями І світової війни. Оскільки українці були і в австро-угорській російській арміях, тож і озброєння українських збройних формувань було, в основному австро-угорське та російське. Багато зброї німецького виробництва залишили в Україні відступаючі у 1918 році кайзерівські війська. Найпоширенішою на українській території була зброя кількох систем: «Маузер» (Німеччина), «Манліхер» (Австро-Угорщина), «Арісака» (Японія) і «7,62-мм гвинтівка зразка 1891 р. конструкції С.І. Мосіна» (Російська імперія), «Наган» (Бельгія), «Лебель» (Франція) – в основному, на озброєнні польської армії. Широко використовувалися кулемети систем «Максим», «Гочкіс» і «Л’юіс»

Німецька гвинтівка «88» (зразка 1888 р.) створена прусською комісією з випробовування рушниць являла собою поєднання затвору системи Маузера 1871 р.(тому часто її називають «Маузер 88») і магазину системи Манліхера, мала такі характеристики: калібр - 7,62 мм, довжина 1250 мм, маса 3,8 кг, прицільна дальність – 2050 м. Під час війни у німецькій армії використовували війська другої лінії. Основною гвинтівкою була «Маузер 98», більш досконалої конструкції, ніж зразок 1888 р. Тактико-технічні характеристики майже не змінилися, окрім маси – 4,1 кг. Ця  гвинтівка стала зразком при створенні нових гвинтівок в інших країнах. Карабін «98» був введений у 1908 році для озброєння кавалерії, артилеристів, саперів і технічних загонів німецької армії. Карабін відрізняється від гвинтівки меншими розмірами (945 мм), масою(3,4 кг) та прицільною дальністю (1800 м). Гвинтівка Манліхер 1895 року була основним зразком зброї армії Австро-Угорщини і мала такі характеристики: калібр – 8 мм, довжина – 1270 мм, 3,65 кг, прицільна дальність – 1950 м. поширеними були також кавалерійський карабін та штуцер (для піших військ). Відносно невеликою була кількість французької зброї у військах ворогуючих сторін на території України. Основною французькою гвинтівкою була «Лебель» зразка 1886/1893 рр.,мала наступні характеристики: калібр – 8 мм, довжина – 1305 мм, маса – 4,18 кг, прицільна дальність – 2000 м. Під час війни Російська імперія відчувала брак стрілецької зброї, тому вимушена була закуповувати іноземну,як, наприклад, японські гвинтівки «Арісака», зразок «38» (1905 р.). Тактико-технічні характеристики гвинтівки: калібр – 6,5 мм, довжина – 1270 мм, маса – 3,9 кг. Гвинтівка Лі-Метфорт Мк ІІ 1892 р. використовувалася білогвардійськими військами. На відміну від більшості гвинтівок, Лі-Метфорт мала магазин на 10 патронів. Характеристики були наступні: калібр – 7,69, довжина – 1270 мм, маса – 4,6 кг.

Велика кількість пістолетів і револьверів використовувалася у часи національно-визвольних змагань. Більшість зразків такої зброї представлено у Харківському історичному музеї. Поширеними на нашій території були револьвер системи «Наган» (Бельгія), пістолети системи «Маузер» (Німеччина). У колекції ХІМ представлені найпоширеніша модель системи «Маузер» - «Маузер-96» зразка 1912 р. з кобурою-прикладом, калібр – 7.63 мм, довжина – 16 см, прицільна дальність – приблизно 100 м, хоча виробник заявляв про дальність у 1000м. Основним зразком зброї ближнього бою російської армії був 7-зарядний револьвер системи «Наган» калібр 7,62, що випускався за ліцензією у Російській імперії. Набули розповсюдження пістолети і револьвери так званих поліцейських та цивільних зразків різних виробників,що теж представлені у колекції музею.

У роки І першої світової війни широко використовувалися кулемети. Саме через цей вид зброї війна перетворилася на «позиційну», а це, у свою чергу, призвело до появи нового виду озброєння – танка. У фондах історичного музею є кулемети системи «Максим» російського та німецького виробництва і кулемет «Гочкіс» зразка 1914 року, сконструйований та виготовлений у Франції. «Станковий кулемет системи Максима зразка 1910 року» мав наступні характеристики: калібр – 7,62 мм, темп стрільби – 500-600 пострілів на хвилину, ємність стрічки – 250 патронів, маса 63 кг. Цим кулеметом були озброєні бронепоїзди, кораблі,бронеавтомобілі. «Максими» встановлювалися і на тачанках, що вперше з’явилися у загонах Нестора Махна. Поява на фронті англійського ручного кулемета «Л’юіс» викликало введення у німецькій армії так званого «легкого максима» - модель MG 08/15. Ручний кулемет мав такі характеристики: калібр – 7,92 мм, темп стрільби – 400 пострілів на хвилину, маса – 17,7 кг, ємність стрічки – 100 патронів. Станковий кулемет «Гочкіс» у роки війни був на озброєнні армій багатьох держав світу. Причинами такої популярності кулемета стали простота і надійність конструкції та висока точність стрільби. Тактико-технічні характеристики: калібр – 8 мм, практична швидкострільність – 200-250 пострілів на хвилину, темп стрільби – 500 пострілів на хвилину, маса – 48 кг.

Окрім великої кількості зразків вогнепальної зброї часів першої світової війни та національно-визвольних змагань в Україні, у колекції Харківського історичного музею широко представлені зразки холодної зброї цього періоду, а саме шаблі, шашки, багнети, тесаки, кинджали, кортики, сокири.

Основними для російської армії були шашка драгунська солдатська зразка 1881 р.(довжина 1050 мм, маса з піхвами – 1750 г) – армійська зброя та шабля офіцерська 1913 р. – аналог офіцерської драгунської шашки зразка 1881 р.та 1881/1909 р., але із залізними піхвами (довжина – 890 мм, маса з піхвами – 1150 г. Були розповсюджені шашки козачі зразків 1881 й 1904 рр. (не представлені у колекції ХІМ). Німецька і австро-угорська холодна зброя представлена шаблею кавалерійською (довжина 100 см), багнетами М-98 і М-14 до гвинтівок «Маузер», шаблею кавалерійською австро-угорською (довжина – 950 см), багнетом М-1895 до гвинтівки «Манліхер», тесаком австрійським саперним тощо.

Отже, для експонування при висвітленні тем, що стосуються періоду І світової війни та визвольних змагань українського народу у колекції Харківського історичного музею є достатня кількість і розмаїття зразків зброї усіх сторін конфліктів. Також є можливість створити окрему виставку зброї періоду кінця ХІХ – початку ХХ століття.