Конференція, присвячена 90-річчю з часу заснування Харківського історичного музею
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Основною метою польових археологічних досліджень є вивчення культурного шару пам’ятки. Нажаль, дуже рідко культурний шар зберігається неушкодженим, особливо це стосується пам’яток палеолітичного часу. Для максимально повного вивчення таких об’єктів застосовується комплекс різноманітних методів, як лабораторних, так і польових. Серед останніх найбільш перспективним є поки що не дуже поширений метод мікростратиграфії. Викладенню суті та результатів використання цього методу на прикладі дослідження конкретної пам’ятки присвячено цю публікацію.
Культурний шар зазвичай визначають як цілісний природно-історичний об'єкт, представлений рештками штучного походження (артефактами) та органо-мінеральним субстратом (наповнювачем). Це антропогенний грунтово-літологічний горизонт, що виник на місці поселення людей і залягає в товщі плейстоценових чи голоценових відкладів. Отже, культурний шар має природні та антропогенні складові [1, с. 9].
Формування культурного шару починається під час функціонування поселення, коли домінує антропогенний фактор. Після того, як мешканці залишають поселення, абсолютно переважає природний фактор і культурний шар заглиблюється в грунтово-літологічний горизонт. Над ним утворюється своєрідний захисний екран, але в той же час на культурний шар впливають, руйнуючи його, процеси грунтоутворення, водний режим, ерозійні процеси, діяльність риючих тварин тощо [1, с. 11-12]. Таким чином, для коректного дослідження культурного шару необхідно розуміння процесів його постгенетичної руйнації. Особливої актуальності це твердження набуває під час роботи з перевідкладеним чи зруйнованим культурним шаром.
Основними ознаками перевідкладеного культурного шару є відсутність добре визначеної поверхні залягання основної маси знахідок («завислість») та велика кількість предметів, що мають нахил, чи розташованих вертикально. Змив культурного шару призводить до розміщення культурних решток вздовж русла водотоку чи на поверхні схилу [2, с. 160].
Одним з найактуальніших питань, що постає під час вивчення пошкодженого культурного шару, є визначення первинного (ініціального) рівня відкладення культурних решток. Найкращі результати дає застосування не складного, але дуже ефективного методу мікростратиграфії. Під час польових досліджень необхідно провести тривимірну фіксацію якомога більшої кількості знахідок. На основі одержаних даних можна збудувати графічні мікропрофілі. В залежності від мети дослідження є можливість обрати різний «крок» таких графіків – від кількох метрів до дрібніших відрізків. На плані поселення позначаються лінії майбутніх мікропрофілів і на них зносяться всі позначки глибин, одержані за допомогою нівеліру. В результаті є можливість визначити найбільш насичену знахідками частину горизонту, що відповідає ініціальному рівню культурного шару, а також встановити безперервність чи дискретність його формування [2, с. 161].
Об'єктом даного дослідження є культурний шар пізньопалеолітичної пам'ятки, що знаходиться на мисі, біля впадіння в р. Сіверський Донець невеличкої правої притоки р. Суха Кам'янка, в 1, 5 км на південний схід від с. Кам'янка Харківської області.Мис являє собою горизонтально виположену терасу, що піднята над рівнем р. Сіверський Донець на 8-10 м.
Культурний шар пам'ятки представлений розщепленим кременем, що демонструє всі стадії обробки від жовна до знаряддя, фрагментами кісток тварин, дрібними шматочками червоної та жовтої вохри, вугілля. Знайдено також кілька відщепів та уламків кременю зі слідами перебування у вогні. Крем'яні знахідки мають добрий стан збереженості, не обкатані, поверхня вкрита шаром патини. В якості сировини використовувався сірий напівпрозорий крейдяний високоякісний кремінь місцевого походження. Знахідки свідчать, що на поселенні відбувався повний цикл розщеплення. Нуклеуси торцевидної, призматичної, кубовидної форми демонструють ударну техніку сколювання. Процес виготовлення та підживлення нуклеусів представлено реберчастими сколами і відщепами. Метою первинного розщеплення були заготовки у вигляді видовжених пластинок та відщепів. Колекція виробів із вторинною обробкою включає різці, скребки, скреблоподібні та стамескоподібні знаряддя, пластинки з ретушованими виїмками, відщепи і пластинки з ретушованими ділянками, мікропластинки з притупленим краєм тощо.
Планіграфічна структура культурного шару включає скупчення крем’яних артефактів, які, вірогідно, відповідають робочим місцям, де відбувалось розколювання кременю. На користь цього свідчать також і випадки ремонтажу у скупченнях.
Пізньопалеолітичний культурний шар не має специфічного забарвлення, розтягнутий по вертикалі. Найбільша концентрація знахідок спостерігається частково в темно-коричневому, світло-коричневому та жовтувато-палевому суглинку, окремі артефакти зустрічаються також в гумусовому горизонті та в типовому лесі. Відзначено деяке падіння залягання культурного шару з півдня на північ і з заходу на схід, що відповідає зниженню рельєфу в бік обох річок, а також пов'язане з особливостями ґрунтоутворення в голоцені.
Таким чином, в даному випадку маємо справу з пошкодженим культурним шаром, де без застосування методу мікростратиграфії важко визначити первинний рівень відкладення культурних решток. Даний метод також дозволяє більш точно встановити геологічний вік пам'ятки з'ясувавши, з яким геологічним шаром пов'язаний ініціальний шар відкладення знахідок. Ще одне важливе питання – одноактність чи дискретність формування культурного шару: місце, де розташована пам'ятка є дуже зручним для поселення, що підтверджується наявністю культурних решток інших епох від енеоліту до раннього середньовіччя (відповідні культурні шари, нажаль, знищені оранкою). Означений метод було застосовано вперше для вивчення пам’яток пізнього палеоліту цього регіону.
Метод мікростратиграфічного аналізу активно використовується і пропагується групою російських дослідників, очолюваних д.і.н., професором Московського державного університету Н. Б. Леоновою [2, с. 161-193]. Саме її розробки було покладено в основу досліджень пам’ятки біля с. Кам’янка.
Під час польових досліджень на поселенні проводилась ретельна графічна фіксація більшої частини знахідок (зокрема, розміром понад 3 см) в трьох вимірах. Для побудови мікропрофілей було обрано лінії квадратів «3», «5», «6» в напрямку південь-північ ‑ відповідно А ‑ А', В ‑ В', С ‑ С', та лінії квадратів «Д», «М», «Ф» в напрямку захід-схід ‑ відповідно D ‑ D', E ‑ E', F ‑ F' (Рис. 1, 1). Всі знахідки, що мали позначки відносної глибини, одержані за допомогою нівеліру, та розташовані в межах 1 м, позначались на профілі. Сучасна поверхня також була пронівельована і на схемах позначена як лінія під розміткою квадратів.
Мікропрофіль А ‑ А'найдовший – 22 м, перетинає всю досліджену розкопом площу. На більшій частині профілю видно, що культурний шар є не дуже насиченим: в кв 3А – В, 3з – І він представлений поодинокими знахідками. Хоча кв. 3Г – Ж, 3С –Ф є більш насиченими, тут знахідки не утворюють виразних скупчень і чітко не позначають ініціального рівня культурного шару. Діапазон відстані між нижніми і верхніми артефактами становить 0, 2 – 0, 28 м і, скоріш за все, як і в інших аналогічних випадках, пояснюється діяльність риючих тварин та зміщенням внаслідок процесів ґрунтоутворення та відтавання. В кв. 3К – Р спостерігається більша насиченість культурного шару: саме в цих квадратах планіграфічно зафіксовані кілька скупчень артефактів – менш виражені в кв. 3К – М, більш – в кв. 3Н – О. Тут також спостерігається певне вертикальне розсіювання, що в кв. 3Л – М досягає 0, 4 м. Але тут також бачимо ділянку, де відносно чітко можна простежити рівень первинного горизонту і деяке його падіння в кв. 3М та 3П, що, імовірно, відповідає нерівності рельєфу давньої поверхні (Рис. 2).
Мікропрофіль В ‑ В'демонструє більш насичену ділянку культурного шару 5О – Р, та менш насичені 5Д – Н та 5С – Ф. Перша частина профілю 5Д – К представляє, очевидно, більш ушкоджену ділянку шару, оскільки діапазон відстані між артефактами по вертикалі доходить до 0, 4 м і визначити ініціальний рівень неможливо. Починаючи з кв. 5Л до кв. 5О положення знахідок стає більш стабільним, хоча розмах коливань зберігається на попередньому рівні. В кв. 5О – Р зафіксовані скупчення кременю, що дають можливість простежити рівень первинного горизонту відкладення знахідок та падіння культурного шару в бік р. Сіверський Донець. Наступні квадрати 5С – Ф слабо насичені знахідками, хоча в кв. 5С – Т можна прослідкувати продовження ініціального горизонту (Рис. 3).
Мікропрофіль С ‑ С'охоплює 6 м в напрямку південь-північ. Із дослідженої площі поки це найзахідніша ділянка, що розташована вище за інші. Артефакти знаходяться у «завислому» положенні, тут найбільший діапазон вертикальної відстані між ними – до 0, 8 м. Скупчення у кв. 6О – П дає можливість простежити імовірний рівень первинного розташування знахідок. Невеличка ділянка мікрошаруватості в кв. 6П, скоріш за все, маркує вимоїну, до якої були стягнуті артефакти. Це засвідчує також їх положення – переважно на боці та під кутом (Рис. 3).
Мікропрофіль D ‑ D'демонструє характер культурного шару в південній частині пам'ятки. Шар слабо насичений, знахідки розпорошені по вертикалі в діапазоні до 0, 4 м, ініціальний рівень не простежується (Рис. 1. 2).
Мікропрофіль E ‑ E'перетинає 5 м майже в центрі дослідженої ділянки. Тут насиченість артефактами значно вища, особливо в кв. 5М – 4М. Спільним для всього профілю є «завислість» і великий, до 0, 48 м, діапазон вертикальної відстані між знахідками (Рис. 1. 2).
Мікропрофіль F ‑ F' демонструє культурний шар найпівнічнішої дослідженої ділянки. Знахідок небагато, відстань між верхніми та нижніми доходить до 0, 28 м. Хоча чітко виділити ініціальний рівень неможливо, в загальних рисах він простежується (Рис. 1. 2).
Отже, розглянувши вищенаведені мікропрофілі, можна сформулювати наступні спостереження:
‑ культурний шар краще зберігся на окремих ділянках (кв. 5О ‑5Т, 6О – 6П, 3Н – 3П);
‑ формування ініціального рівня відкладання знахідок можна визначити як одноактний процес;
‑ на ділянках, де можна простежити рівень первинного відкладання знахідок, він корелюється зі стиком літологічних горизонтів давньоголоценового ґрунту та причорноморського лесу;
‑ знахідки розпорошені по вертикалі в доволі широкому діапазоні – від 0, 1 до 0, 8 м. Отже, всю лінзу, що містить артефакти, коректніше називати «горизонт знахідок», ніж «культурний шар»;
‑ в якості причин, що вплинули на руйнування ініціального рівня відкладання знахідок, можна назвати відсутність швидкої консервації артефактів, вплив делювіальних процесів, рух предметів під час голоценового ґрунтоутворення, відтавання, діяльності риючих тварин.
Отже, використання методу мікростратиграфії дає можливість одержати якісно нову інформацію щодо формування культурного шару, відокремити ознаки його постгенетичної руйнації, що особливо актуально під час роботи з перевідкладеним чи зруйнованим культурним шаром. Через зіставлення ініціального рівня залягання знахідок з певним літологічним горизонтом є можливість більш точно встановити геологічний вік пам'ятки. Означений метод дозволяє також встановити, який тип накопичення культурних решток – одноактний чи дискретний – є характерним для даного об’єкту. Метод мікростратиграфії є перспективним для подальшого дослідження, зокрема, стоянки біля с. Кам’янка, насамперед для з'ясування закономірностей розподілу окремих груп артефактів, визначення структури скупчень, характеру палеорельєфу тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Естественно-научные методы исследования культурных слоев древних поселений/ [С. А. Сычева, Н. Б. Леонова и др.]; М.: НИА – Природа, 2004. – 162с.
2. Палеоэкология равнинного палеолита (на примере комплекса верхнепалеолитических стоянок Каменная Балка в Северном Приазовье). [Н. Б. Леонова, С. А. Несмеянов, Е. А. Виноградова и др.]; М.: Научный мир, 2006. – 360с.