Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Про походження однієї пепаретської амфори з фондів ХІМ

Конференція, присвячена 90-річчю з часу заснування Харківського історичного музею

Бабенко Леонід Іванович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

Серед численних пам¢яток скіфської доби особливе місце займає курган Солоха. Подібне положення пояснюється не лише розмірами пам¢ятки чи яскравими знахідками, серед яких всесвітньовідомі шедеври греко-скіфського мистецтва. Матеріали двох поховань кургану Солоха розглядаються дослідниками як еталонний комплекс старожитностей скіфського часу початку кінця V-ІV ст. до н.е., що вимагає пильного відношення до кожного предмету комплексу.

При розкопках Солохи був знайдений і представницький амфорний матеріал, що дійшов до наших днів далеко не в повному обсязі. Повністю були загублені знахідки 1912 року – 4 амфори з центрального поховання (одна з північної ніші та три з «комори»), а також амфора, що стояла «на материке вертикально впереди желтой насыпи в первоначальной траншее в самом начале ее на расстоянии 40 м от центральной могилы» [Манцевич, 1987, с.9].

У 1913 році у боковому похованні було знайдено ще 12 амфор – дві у східній ніші та 10 (одна розбита і відомості про неї у науковому обігу відсутні) – в західній, що у тому ж році були передані до Херсонського музею. У подальшому дослідники неодноразово зверталися до вивчення цього матеріалу, а форми солоських амфор з часом стали епонімними для певних типів даної категорії давньогрецького імпорту (Солоха І; Солоха II ‑ лише порівняно недавно було доведено пепаретське походження останнього типу [Гарлан, 1992, с.34-42]).

Прискіпливу увагу приділяла вивченню амфор і головний дослідник старожитностей із Солохи А.П. Манцевич, присвятивши їм три спеціалізовані статті [Манцевич, 1947, с.3-5; 1968, с.48-53; 1975, с.72-86.] та чималу частину своєї монографії. Самі амфори, що зберігалися у Херсонському музеї, в 1937 (або 1938) році були дослідницею оглянуті, описані та сфотографовані. За ствердженням А.П. Манцевич, під час війни частина їх зникла, від решти залишилися уламки [Манцевич, 1975, с.74]. Ймовірно, через це у публікаціях зображення амфор були наведені лише у вигляді фотографій, що не дозволяє розгледіти подробиці окремих їх деталей.

Сталий у науці погляд на долю солоських амфор був спростований С.Ю. Монаховим, який в 1994 році при ознайомленні з фондами Херсонського музею відшукав нижню частину однієї з амфор типу "Солоха I", а також більшість амфор типу "Солоха II" (пепаретських), що були репрезентовані безпосередньо в експозиції музею [Монахов, 1999, с.239-243].

Частково солоський амфорний комплекс був опублікований у роботі І.Б. Зєєст, у котрій видані малюнки 6 посудин, у тому числі і профільні частини вінець та ніжок деяких з них [Зеест, 1960, табл.XV, 32б; XVIII, 35а-д].

Поміж тим, є можливість дещо доповнити відомості про місцезнаходження солоського амфорного комплексу. Так, одна із амфор з кургану Солоха зберігається у фондах Харківського історичного музею (Арх. 103/50). Свого часу ця амфора, згідно наказу № 270 Головного Управління культурно-освітніх установ Міністерства культури УРСР від 14 листопада 1953 року, була передана з Херсонського обласного історичного музею до Харківського державного історичного музею з метою поповнення колекції, що значним чином постраждала під час війни.

Зовнішній вигляд, форма клейма у вигляді кільця із трьох ланок, діпінті GLUта присутність старих інвентарних номерів (15239, 2874) дозволяють без сумнівів ідентифікувати цю посудину з амфорою із західної ніші кургану Солоха [Манцевич, 1975, с.78-81, рис.7, 1, 1а, 1б; 1987, с.53-55, кат.32/8.]. Серед інших, зображення цієї амфори відсутнє в роботі І.Б. Зєєст.

Параметри амфори наступні: загальна висота – 82,8 см, висота верхньої частини – 29,5 см, висота горла – 25,5 см, глибина – 71,2 см, діаметр максимальний – 30,1 см, діаметр вінець: зовнішній – 12,0/10,1 см, внутрішній – 10,0/8,3 см.

За допомогою води був визначений об’єм амфори, що склав рівно 17 літрів при заповненні водою під зріз вінець, отже «робоча» ємкість амфори була дещо меншою. Таким чином, амфора належить до фракції в 5 аттичних хоїв (16,41 л). Свого часу С.Ю. Монахов передбачав, виходячи з розмірів, більшу ємкість пепаретських амфор із Солохи – не менш 20 літрів та їх належність до амфор більш високої фракції [Монахов, 2003, с.97]. Але у цьому зв’язку слід відзначити, що у амфори з Харківського історичного музею найменші параметри із пепаретських амфор солоського комплексу ‑ висота інших посудин більша на 1,3-6 см, максимальний діаметр – на 1,5-4 см, що, відповідно, дозволяє передбачити і більший їх об’єм.

Ця публікація доповнює відомості про місце зберігання матеріалів із Солохи – одного з чотирьох курганів IV ст. до н.е., що містили безпосередньо поховання скіфських царів, у даному випадку, можливо, Оріка та Октамасада (відповідно, основне та впускне поховання) [Алексеев, 2003, с.230], що може викликати зацікавлення не лише у науковців, а й у широкого кола відвідувачів.

 

Література

Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии VII-IV веков до н.э. – СПб, 2003.

Гарлан І. Про походження амфор типу «Солоха» // Археологія. – 1992. ‑ № 4. – С.34-42.

Зеест И.Б. Керамическая тара Боспора // МИА. – 1960. ‑ № 83.

Манцевич А.П. Амфоры кургана Солоха // СГЭ. ‑ 1947. ‑ Вып.4. ‑ С.3-5.

Манцевич А.П. Об амфорах из кургана Солоха // СГЭ. ‑ 1968. ‑ Вып.29. ‑ С.48-53.

Манцевич А.П. Керамічна тара з кургану Солоха // Археологія. ‑ 1975. ‑ Вип.17. ‑ С.72-86.

Манцевич А.П. Курган Солоха. Публикация одной коллекции. ‑ Л., 1987.

Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Комплексы керамической тары VII-II вв. до н.э. ‑ Саратов, 1999.

Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Типология амфор ведущих центров-экспортеров товаров в керамической таре: Каталог-определитель. ‑ М.; Саратов, 2003.