Дослідження пізньопалеолітичної стоянки біля с. Кам’янки Ізюмського району у 2007 р.

Влітку 2007 року експедиція Харківського історичного музею продовжила дослідження пізньопалеолітичної стоянки біля с. Кам’янка Ізюмського району Харківської області. В роботі експедиції взяли участь школярі – гуртківці Харківського міського Палацу дитячої та юнацької творчості. Користуючись нагодою, хочу висловити велику подяку керівнику археологічного гуртка Чижовій Ю. А.

Пам’ятка була відкрита 2004 р. і досліджувалась проягом 2005-2007 рр. співробітниками відділу археології ХІМ. Вона знаходиться в північно-східній частині мису, що являє собою горизонтально виположену терасу, підняту над рівнем р. Сіверський Донець на 8-10 м при впадінні до нього невеличкої правої притоки р. Суха Кам’янка. Культурний шар пам'ятки, що залягає на стику давньоголоценового грунту і причорноморського лесу, представлений розщепленим кременем, що демонструє всі стадії обробки, дрібними фрагментами перепалених трубчастих кісток невеликої тварини, дрібними шматочками жовтої вохри, вугілля. Пізньопалеолітичний кремінь починає зустрічатися від поверхні, досягаючи найвищої концентрації на глибині 0,35-0,5 м. Спостерігається падіння рівня залягання знахідок, що відповідає зниженню рельєфу у північному напрямку до р. Сіверський Донець і збільшенню потужності голоценових відкладів. Культурний шар має вигляд структури, розтягнутої по вертикалі внаслідок голоценового грунтоутворення та діяльності риючих тварин і не має специфічного забарвлення. Крем'яні вироби мають добрий стан збереженості, не окатані, поверхня вкрита шаром контрастної молочно-білої та біло-блакитної патини. Сировиною слугував якісний темно-сірий напівпрозорий крейдяний кремінь місцевого походження. На деяких артефактах присутня тонка рівна вапнякова корка.

Загальна площа, досліджена на стоянці суцільним розкопом, становить 44 м², з них в сезоні 2007 р. – 26м². Методика розкопок передбачає ретельне розбирання культурного шару за допомогою ножів, фіксацію знахідок по квадратам за допомогою креслень, фотозйомки та нівелювання.

Колекція артефактів, отримана в 2007 р., налічує 1056 екз., з них 21 припадає на підйомний матеріал. Колекція крем’яних виробів розпадається на наступні групи: нуклеуси та нуклевидні куски, відщепи, платівки і мікроплатівки, знаряддя, технічні сколи, лусочки та уламки. Група нуклеусів, що налічує 5 єкземплярів, представлена двоплощадковими торцевими формами із зустрічним сколюванням. Технічних сколів 64, серед них сколи підправки та формування нуклеусів, реберчасті сколи та різцеві відщепки. В якості заготовок для виготовлення знарядь використовувались відщепи та пластини. Група відщепів є найчисленнішою – 385 екз. До неї включені відщепи, отримані на різних стадіях розколювання, та їх фрагменти. На одному зафіксовано сліди використання у вигляді ретуші. Платівок майже втричі менше – 99 екз. У цій групі звернемо увагу на фрагмент двоскатної усіченої в дистальній частині платівки з ретушованою ділянкою, фрагмент трискатної платівки з виїмкою, фрагмент дрібної трискатної усіченої платівки. Мікроплатівок та їх фрагментів 21 екз., у тому числі 2 мікроплатівки з притупленим краєм без горбка. Знаряддя із вторинною обробкою представлені проколкою на пластинчастому відщепі із виділеним в дистальній частині жальцем, трапецієвидним мікролітом на двоскатній платівці та скребловидним знаряддям. Лусочок і уламків відповідно 307 та 106 екз.

Внаслідок цьогорічних досліджень вперше на пам’ятці вдалося простежити скупчення крем’яних артефактів, які, вірогідно, відповідають робочим місцям, де відбувалось розколювання кременю. На користь цього свідчать також і випадки ремонтажу у скупченнях.

Результати проведених у 2007 р. досліджень підтверджують попередню інтерпретацію пам’ятки як стоянки-майстерні, що розташована поблизу виходів крем’яної сировини, та хронологічну позицію в межах фінального палеоліту.