Музей і сучасність: актуальні проблеми музейної діяльності
Тези наукових доповідей (повідомлень)
За останній час на території Харківщини було виявлено декілька кинджалів, близьких один одному за рядом морфологічних ознак, що поповнили досить репрезентативну вибірку випадкових знахідок даної категорії озброєння населення скіфської доби.
У 1984 році до Харківського історичного музею надійшов залізний кинджал, знайдений в урочищі Боголюбове Богодухівського району Харківської області (Арх.134/1040; вст.55744).
Кинджал, що має досить добру збереженість, виготовлений повністю із заліза, черешок та лезо виковані з одного куска заліза. Рукоять жолобчата, з обох боків по краю обрамлена ледь помітними гранованими пружками та звужена від навершя до перехрестя. Навершя брусковидне, у плані ромбоподібної з закругленими кутами форми. Перехрестя метеликоподібне, з помітно асиметричними "крильцями" та нерівно обрубаним виступом у бік рукояті. Клинок двосічний, трикутної форми з широкою основою біля перехрестя. По бокам клинка паралельно його лезам проходять два жолобки, що з'єднуються в 6 см від вістря.
Параметри кинджала наступні: навершя ‑ довжина 6,5 см, висота 0,8 см, ширина 1,1 см; рукояті ‑ довжина 8,4 см, ширина 2-2,5 см, товщина 0,4-0,7 см; перехрестя ‑ ширина 6,6 см, висота 2,7 см, товщина ‑ 1,3 см; клинка ‑ довжина 15,3 см, ширина біля перехрестя 4,1 см. Загальна довжина 26,2 см.
Обставини знахідки наступного кинджала дещо курйозні. Кинджал був знайдений безпосередньо у м. Харків (Олексіївський житломасив), загорнутий у газету, на узбіччі тротуару. Ймовірно, кинджал за невизначених обставин був загублений його колишнім власником (колекціонером, посередником чи безпосередньо автором знахідки). Таким чином, на жаль, доводиться констатувати безпаспортний статус цієї знахідки.
З попереднім кинджал зближують такі морфологічні ознаки, як жолобчата рукоять, обрамлена гранованими пружками та звужена у бік до перехрестя, форма метеликоподібного перехрестя з помітною асиметрією та трикутного з широкою основою біля перехрестя двосічного клинка, а також наявність по бокам клинка двох жолобків, з'єднаних в 3-4 см від вістря. При подібному співпаданні майже всіх ознак впадає в очі досить незвична форма навершя, репрезентованого прямим продовгуватим бруском, обидва кінці якого закручені догори у маленькі волюти. Формально подібне навершя можна атрибутувати і як антеноподібне, але термін "брускоподібне з волютами на кінцях" більш відповідає реальній формі цієї деталі кинджала.
Кинджал має наступні розміри: навершя ‑ довжина 6 см, висота 0,4-0,6 см, діаметр волют 0,8-1,0 см; рукояті ‑ довжина 8,4 см, ширина 2-2,4 см; перехрестя ‑ ширина 7,6 см, висота 3,4 см, товщина ‑ 1,2 см; клинка ‑ довжина 14,6 см, ширина біля перехрестя 4,8 см. Загальна довжина 26,3 см.
Третій кинджал було виявлено при грейдирування земельної ділянки поблизу с. Шелестове Краснокутського району Харківської області. Місце знахідки цього кинджала знаходиться у безпосередній близькості від добре відомого Коломацького городища, приблизно за 8 км на захід від останнього.
Як і попередні екземпляри, кинджал має жолобчату рукоять, з обох боків по краю обрамлену ледь помітними гранованими пружками. По всій своїй протяжності рукоять має однакову ширину. Навершя брусковидне, у плані ромбоподібної з закругленими кутами форми. Перехрестя ниркоподібне, практично бездоганно симетричної форми. Клинок двосічний, трикутної форми з широкою основою біля перехрестя. Паралельно лезам клинка проходять з кожного боку по три жолобки, що оформлюють широкий центральний та дві пари вузьких бокових пружків, місцями ледь помітних через корозію поверхні метала.
Завдяки знахідкам останніх років склалася досить репрезентативна вибірка кинджалів з набором характерних ознак, що переважно належать до категорії випадкових знахідок. Насамперед, це кинджали з Нового Валоваю (Максимов, Полесских, 1972), Павлівська, Чернігівки та Тамбову на Середньому Дону (Медведев, 1999), Гнилякова (Диамант, Черненко, 1972), Мени (Яковенко, Покотило, 1979), Гадяча (Кулатова, 1995), Хмелівки (Кулатова, 1990), Мар'їнського р-ну (Подобед, 1993), Люботина (Бандуровский, Буйнов, 2000), Верхнього Салтова (Бандуровский, Буйнов, 2000), Канівського повіту (Ковпаненко, 1981), а також у ряді пунктів Карпато-Дністровського регіону ‑ Сусені, Комарні, Мечишені, Вератекі, Ібенешті (Бруяко, 2005).
Найбільш характерними ознаками цієї групи коротких кинджалів, що властиві майже всім її представникам, є довге вузьке навершя, довжина якого наближається, а іноді і перевищує ширину перехрестя, та трикутної форми, з широкою основою короткий клинок. Серед менш розповсюджених ознак варто назвати жолобчастість рукояті з двома пружками по бокам, звуження рукояті до перехрестя, наявність на клинку жолобків або нервюри. Форма перекрестя подібних кинджалів нирко-, сердце- або метеликоподібна.
Хронологія подібних знахідок ускладнена випадковим характером їх находження, за морфологічними ознаками більшість дослідників обмежує час їх побутування VI ст. до н.е. і пов'язує їх появу з військовими сутичками, що були спровоковані рейдами скіфів у цей час в межах Лісостепу. Випадкові знахідки кинджалів та мечів дозволяють визначити маршрути бойових походів, що пролягали і по території сучасної Харківщини.