Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Україна належить до числа країн з унікальною історико-культурною спадщиною. Її видатні пам’ятки і музейні зібрання – вагома частина світового культурного надбання.
Нелегкий та трагічний шлях нашої держави до Незалежності тісно пов’язаний з подвижницькою діяльністю цілої плеяди діячів 18-20 століть – ентузіастів музейної справи, видатних істориків, краєзнавців, археологів, меценатів. Завдяки цим людям, які нерідко віддавали життя за свої переконання, Україна зберегла неповторність нашої багатогранної культури. Сьогодні ми є нащадками та продовжувачами їхньої великої справи зі збереження культурного генофонду нації.
Відсутність історичної територіальної цілісності України породжує сьогодні проблему взаємовідносин регіонів із-за різниці у мові, культурі, віросповіданні, наслідком чого є потяги до суспільної дестабілізації. Допомогти у вирішенні даної проблеми і проблеми формування населення в єдиний народ, виховання демократичного патріотизму може історична наука, одним із завдань якої повинно бути визнання історії і культури всіх етносів, які населяють Україну, частиною її загальної історії і культури. Важлива роль у вирішенні цього питання належить регіональним історичним та краєзнавчим музеям, одним із яких є Харківський історичний музей – один із найбільших музеїв в Україні.
Музей зберігає своє значення дослідницького, науково-методичного і культурно-виховного центру Харківської області, не дивлячись на зміну епох, політичних і соціально-економічних устроїв, суспільної свідомості, духовних цінностей. Науково-дослідна робота є одним із головних напрямків, де основну увагу наукові співробітники Харківського історичного музею зосереджують на вивченні актуальних проблем і тем, пов’язаних з маловідомими подіями та явищами історії і культури Слобожанщини.
Щорічно співробітниками відділу археології, в якому працюють 2 кандидати історичних наук, проводяться охоронні археологічні дослідження на Верхньосалтівському археологічному комплексі – одному із найбільших міст великої степової імперії – Хазарського каганату (сер. VII – кін. Х ст.) та на стоянці пізньопалеолітичного періоду біля с. Кам’янка Ізюмського району.
Співробітники відділу етнографії проводять польові етнографічні дослідження у районах області за темою “Етнокультурна українців та національних меншин України на Слобожанщині”. На основі цих матеріалів та зібрань історичного музею, завідуюча відділу етнографії В.А. Сушко в цьому році захистила кандидатську дисертацію.
Музейним закладам міста та області постійно надаються консультації з усіх питань музейної роботи, проводиться аналіз музейної мережі.
Співробітниками науково-методичного відділу для регіональних музеїв проводяться науково-практичні семінари, розробляються методичні рекомендації.
Музейна історія, тобто історія в колекціях, каталогах, експозиціях – це особливий жанр, який вимагає від наукових музейних співробітників уміння орієнтуватися у сучасній, швидкоплинній культурній ситуації.
Не дивлячись на ті складні умови, в яких сьогодні знаходиться Харківський історичний музей (немає постійної експозиції, обладнання для фондосховища і для виставок, належної експозиційної площі та ін.), наукові співробітники вивчають фондові зібрання, роблять виставки, виступають з доповідями на Всеукраїнських, Міжнародних та регіональних конференціях. А з 1994 року в Харківському історичному музеї щорічно проводяться Сумцовські читання на честь видатного українського вченого і громадського діяча, академіка АН України М.Ф. Сумцова, який став у 1920 році організатором та першим директором музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди, згодом переіменований на історичний, хоча зміст його діяльності загалом і досі відповідає тим завданням, що були окреслені його фундатором.
На Сумцовських читаннях розглядаються актуальні питання з історії Слобожанщини, стан музейної справи в регіоні та перспективі їх подальшого розвитку, проблеми науково-дослідної, експозиційної, виставкової, науково-освітньої діяльності музеїв та питання пам’яткоохоронної роботи в області.
Важливою характеристикою музею, як соціокультурного інституту є його орієнтація на контакти з публікою. Харківський історичний музей обслуговує понад 240 тис. відвідувачів на рік. Основною нашою аудиторією є учні та студенти, для яких сучасний музей є важливим засобом не тільки безпосередньо історичного пізнання, але і формування світогляду. Крім екскурсійного обслуговування, на базі музею проводяться лекторії вихідного дня та тематичні заходи, присвячені ювілейним датам в історії країни, видатним діячам, а також розповідають про маловивчені сторінки з історії Слобожанщини.
Дієвим засобом у популяризації історії краю, колекцій музею є співробітництво нашого закладу із засобами періодичної преси (“Слобідський край”, “Печерний Харьков”, “Паралельные миры”, “Аспекты”, “Новая демократия”), обласним радіо та комерційним телебаченням, де співробітники музею виступають з повідомленнями про роботу музею, нові виставки та цікаві надходження.
23 серпня 2005 року до 62-ї річниці з дня визволення Харкова від німецько-фашистської навали у с. Солоницівка Дергачівського району Харківської області було відкрито філіал Харківського історичного музею “Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”. Експозиційний комплекс музею розміщується у 10 залах, одна із яких – кругла Урочиста Зала, де у майбутньому будуть проходити тематичні вечори, уроки пам’яті та інші культурно-освітні заходи.
Таким чином, розширення сфери впливу музею на суспільство, вплив всіх видів музеєфікованої спадщини на процеси освіти і виховання, орієнтованість на різну музейну аудиторію перетворює сьогодні Харківський історичній музей на один із найважливіших елементів культури регіону в умовах сучасної цивілізації. Для укріплення його позицій необхідне створення постійнодіючої експозиції, використання сучасних технологій як у науково-дослідній, фондовій, експозиційній, так і в масовій роботі.
Усвідомлення можливостей музеїв для вирішення важливих проблем сучасності потребує продуманого законодавства у музейній сфері у вигляді системи правових норм, які б регулювали суспільні відношення, пов’язані з діяльністю, направленою на вивчення, збереження, популяризацію історичних цінностей українського суспільства.