Система сучасних засобів зв’язку Харківщини і їх відображення в музейній експозиції

Однією з найактуальніших й одночасно складних для експозиційного рішення завдань є відображення сучасного етапу розвитку інформаційного простору на певній території і засобів його здійснення.

Теми зв’язку та інформаційного простору стали провідними в експозиціях відділів історії сучасного суспільства і мають традиційно “наскрізне” композиційне рішення. Вони стають невід’ємною складовою тих частин експозиції, де висвітлюється інтеграція роботи промисловості, сільського господарства, транспорту, соціальної сфери, державного апарату та інших організацій.

Головною метою такої виставки є відобразити в експозиції за допомогою проблемного підходу низки питань, пов’язаних з розширенням сучасного інформаційного простору, як за рахунок збільшення можливостей доступу до каналів інформації, так і за рахунок підвищення якості інформації, що розповсюджується по цих каналах. Експозиційним втіленням його можуть бути матеріали (комплекси) про діяльність загальнодержавних та регіональних радіостанцій, телекомпаній, суб’єктів видавничої справи, періодичних друкованих видань, провайдерів всесвітньої мережі Інтернет. Так, серед понад 20 зареєстрованих телекомпаній можна висвітлити діяльність найпомітніших недержавних: “Simon”, “7 канал”, “Право А/ТВК”. Вони охоплюють аудиторію, головним чином, Харкова, Харківського та Дергачівського районів, і можуть дати цілісне уявлення про коло споживачів інформаційного продукту та рівень якості, виваженості об’єктивної інформації. Оскільки, за думкою музеологів, глядач сприймає візуально перед собою лише 7±2 музейні експонати, варто не перевантажувати його сприйняття обсягу інформації в кожній з підтем. Тому більш-менш повним комплексом доцільно представити одну телекомпанію, наприклад, “АТН”. Сукупністю експозиційних засобів (мультимедійних, художньо ‑ проектних, образно ‑ проектних та ін.) розкривається історія створення каналу, перші кроки діяльності, періодичність ефіру, попит населення на інформацію новин та програм “Агенство Телевидение Новости” та їх рейтинг, відзнаки на телевізійних конкурсах та фестивалях, нагороди різними органами державної влади як каналу в цілому, так і окремих журналістів, співробітництво з телевізійними мережами Росії, внесок у розвиток інформаційного простору України, тощо.

Подібний підхід можна використати для висвітлення обласних періодичних друкованих видань (з 1207-ми представити одне з найвагоміших, наприклад, газети: “Слобідський край”, “Время”, “Вечерний Харьков”, “Слобода”), радіостанцій (з 20-ти, що існують в області ‑ одну з місцевих: “Нова волна”, LFM, “Радіо Фора”), провайдерів всесвітньої мережі Інтернет (з 40-ка ‑ одного з найвідоміших: Укртелеком, ІТЛ, “Восток”, “Слобода”, “Макснет”, “Факстнет”, “Балунет”, “Вокар”), видавців, виготівників поліграфічної продукції і книгорозповсюджувачів (з 390-та ‑ одне з найкрупніших державних поліграфічних підприємств: книжкові фабрики “Глобус”, ім. М.В. Фрунзе, видавництво “Харків”). Решта демонструються за допомогою графіків, діаграм, колажів, таблиць.

Згідно з Законом України “Про інформацію” громадяни мають право на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. Отже, доцільно показати в експозиції відповідними комплексами законодавчу базу у сфері телевізійного та радіомовлення (наприклад, Закон “Про телебачення та радіомовлення”, Закон “Про видавничу справу”, Закон “Про телекомунікації”), авторство законів та механізм їх прийняття Верховною Радою України.

Для регіону з населенням близько 3 млн осіб, з великим виробничим, науково‑технічним та культурним потенціалом, що дає 6,5 % національного доходу України природно широко розвинута мережа поштового, телеграфного, телефонного і радіозв’язку. Одним із експозиційних засобів розкриття теми високих темпів розвитку сучасного зв’язку на Харківщині може виступати ретроспекція у межах навіть 15 років (періоду незалежності України). Так, методом порівняння експонатів, які свідчать про технології 2006 р. та 1991 р., глядач переконується у швидких темпах розвитку, в тому числі, регіонального технічного прогресу на рівні міжнародних стандартів. Технічною, науковою та юридичною документацією, фотоматеріалами подається в експозиції інформація про рівень технологій, їх визнання міжнародними експертами, міжнародні зв’язки (поставки до країн світу; експорт‑імпорт) саме регіональних підприємств. Це близько 20 підприємств і операторів зв’язку, найвідоміше з яких ХДПЗ ім. Т.Г. Шевченка (постачає цифрові АТС “ЕС-11”, ЕПУ-3000), ТОВ НВФ “Вектор” (виробляє обладнання для мереж передачі даних, радіостанцій “Алтай-5”), ТОВ НВФ “Владар” (акумуляторні батареї СН-100, СН-360, СН-500), ВАТ “Індекс” (кабіни для таксофонів, машини маркірувальні, блоки звукового посилювання) та інші. П’ять харківських підприємств (“Alcatel Network Systems Ukraine ЗАО”, “Антей ООО”, “Интерсвязь телефонная компания ООО”, “Славтел ЗАО” та “Союз ОАО”) виробляють станції вузлових систем зв’язку та телефонні електронні станції, які можуть бути співставлені в експозиції (фотоматеріалами) з АТС, наприклад, координатної системи, які передували цифровим системам передач та електронним АТС. Переваги останніх з 1991 року (дата введення першої Харківської електронної АТС) вочевидь: це дозволило виносити абонентну ємність у віддалені райони від базової станції відповідно з її потребами. Важливо представити в експозиції матеріали, які переконливо покажуть переваги та перспективність сучасних підходів до розвитку телефонного зв’язку на якісно новій основі (наприклад, комплекс по Центру технічної експлуатації місцевого телефонного зв’язку ‑ ЦТЕ МТЗ, створеного у Харкові в 1998 році). За допомогою мап та інших довідкових матеріалів подається інформація про кількісні показники всіх видів діючих АТС, ємність номерів ЦТЕ МТЗ та відомчих телефонних станцій, структуру ринку подання послуг електрозв’язку (по кількості абонентів, наприклад, операторів мобільного зв’язку, операторів фіксованого зв’язку, Укртелекому, тощо), обсяг покриття АТС по Харківщині та інші.

У підсумку, треба підвести глядача до думки (художньо ‑ образна проекція), що нелінійне зростання обчислювальних можливостей персональних комп’ютерів та перспективи розвитку мережевої інфраструктури дозволяють прогнозувати появу потреб клієнтів у тісній інтеграції рішень класичної телефонії з новими видами послуг: технологій сотової, IP-телефонії, інтелектуальних комп’ютерно-телефонних платформ та інших. Запорукою успіху роботи в цих напрямках є Центр інформаційних технологій (завершуючий комплекс експонатів), фахівцями якого розробляються сучасні програмно-технічні засоби обробки, передачі, приймання та аналізу інформації.

Таким чином, показуючи шляхи розкриття цієї складної теми, ми вирізняємо її специфіку, форми подання та методи фокусації на музейний предмет. Це бачення – одне з теоретичних розвідок, що “на мить” відбиває у музейній експозиції швидкоплинні сучасні технології й інформаційні потоки.