Розкриття поетичної та байкарської творчості Г.С. Сковороди через музейні експонати

Видатний учений Микола Сумцов – прекрасний знавець нашої старовини – у праці “Історія української філософської думки” говорить, що Г.С.Сковорода – “остання розкішна квітка старого життя, світогляду українського народу, його старого письменства, колишньої могилянської школи”. Саме в Києво-Могилянській академії Г.Сковорода слухав курс піїтики, згодом удосконалив свою поетичну майстерність і увійшов в українську літературу як талановитий поет доби українського бароко. Готуючи до відкриття нову експозицію, ми намагалися якнайгрунтовніше розкрити поетичну та байкарську творчість нашого першорозума.

Григорій Сковорода – автор збірки байок “Байки харківські”, поетичного збірника “Сад Божественних пісень2 та перекладів і поезій, що не ввійшли у збірник. Перша поезія написана Сковородою на Переяславщині в 1753 році, а остання – в 1785. “Сад пісень” Сковороди, куди ввійшло 30 поетичних творів – епохальне явище в історії української поезії від давнини до сьогодення. Розквіт поетичної творчості припадає на Каврайський період життя, коли Григорій Сковорода працював домашнім учителем. У експозиції представлені автографи творів “Delibertate”, “Всякому городу нрав і права”, латинською мовою – “На день народження Василя Томари”. Цілий стенд відведено під матеріали, що розповідають про поетичну творчість, на ньому вміщено поезії “Бояться люди зійти гнити в домовину”, “Покинь, духу мій, скоріше усі земні місця”, “Ах поля, поля зелені”, “Розмова про премудрість”.

Літературна діяльність Г.Сковороди надихнула на творчість майстрів пензля та різця. Лауреат Шевченківської премії художник Г. Якутович виконав прекрасні естампи до творів письменника. Одні з найулюбленіших мотивів української барокової поезії –  “людські різнопуття”, житейське море. Пістрявість людських помислів поет відтворив у поезії “Всякому городу нрав і права”, і художник ілюструє, крім цієї поезії,  ще “Не пойду в город багатий” та “Байки Харківські”, де талановито відтворює всі людські згубні вади, підкресливши, за Г.Сковородою, що світське життя з усіма його спокусами є далеке від Бога.

В.Лопата зображує Богдана Хмельницького, про якого Г.Сковорода писав: “Будь славен вовік, о муже ізбранний,

Свободи отче, герою Богдане!”

Художник ілюструє і “Фабулу”, в якій засуджується молодеча нерозважливість, неповага до мудрості старших.

Мудрість досягнення щастя, на думку Сковороди, полягає не в накопиченні матеріальних благ, а в знайденні душевного спокою. Художник С.Артюшенко, ілюструючи поезію 21 “Щастя, где живеш?», зображує людину, захоплену грою на сопілці. А ми знаємо, що це було улюблене заняття нашого мудреця протягом усього життя.

 Поезії були покладені на музику, і вони стали улюбленими в репертуарі кобзарів та лірників. С.Васильківський – автор полотна “Сковородинівський псалм”, на картині відтворив замилування слухачів популярною піснею мандрованого філософа.

Григорія Сковороду по праву вважають батьком української байки. Значна частина з них була написана й укладена в с.Бабаї. Художник Ю.Любавін зображує мудреця на фоні розкішної української природи – в Бабаях. У експозиції графічні роботи В.Чорнухи до байок Г.Сковороди, значну цінність являють оригінальні ескізи до гравюр – це “Лев і Мавпи”, “Вітер і Філософ”, “Орел і Сорока”, “Змія і Буфон”. Відвідувачам особливо подобаються роботи скульптора П.Мося – ілюстрації до байок. Скульптури “Ворона і Чиж”, “Олениця і Кабан”, “Орел і Черепаха”, “Собака і Кобила”, “Бджола і Шершень” сприяють яскравому розкриттю однієї із провідних тем у творчості байкаря – “спорідненість праці”, діяльності людини за її природним покликанням.

Байки та поезії написані мовою, близькою до народної, тож і були широко відомі. Спочатку поцінувачі переписували їх від руки, а з 1837 року твори активно друкуються. До уваги глядачів поетичні та байкарські видання, здійснені в різні роки та в різних країнах (твори Г.Сковороди видані 15 мовами світу).

Рукописні твори мислителя зберігаються в Інституті Літератури НАНУ. Співробітники нашого музею зробили знімки з оригіналів. Створені на їх основі комп’ютерні та художні копії не можна відрізнити від справжніх рукописів.

Окрасою екскурсії є записи Сковородинських пісень, покладених на музику самодіяльним композитором П.Приступовим. Пісня “О найдорожчий життя час”, у його виконанні, змушує відвідувачів замислитися над сутністю людського життя, цінувати кожну прожиту хвилину.

Отже, у нашому музеї використані всі наявні можливості, щоб повно розкрити поетичну та байкарську творчість Г.С.Сковороди.