Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Микола Федорович Сумцов (1854-1922 рр.) багато зробив для нашого національного історико-культурного відродження як вчений, дослідник, професор Харківського університету.
Коло його наукових зацікавлень включало такі гуманітарні дисципліни: історію, етнографію, археологію, музеєзнавство, фольклор, мовознавство, літературознавство, мистецтвознавство, природознавство, релігію, педагогіку, публіцистику тощо. За своє життя М.Ф. Сумцов написав понад 1000 праць, більшість з яких присвячена українці, насамперед, історії та філології. Складається враження, що для вченого в історико-філологічній науці не було жодної таємниці.
Професор М.Ф. Сумцов один із перших в Україні почав читати лекції рідною мовою. Його наукова діяльність була глибоко національною, але безпартійною, безкласовою. Микола Федорович вважав, що справжня наука має розвиватися поза політичними партіями, не підпадати під їхній вплив і залежність. Він незламно стояв на захисті українських національних інтересів, але не форсував ні своїми емоціями, ні знаннями.
На початку ХХ ст. про наукову діяльність М.Ф. Сумцова знала громадськість України, Росії та Європи. Про нього писали Д. Багалій, М. Драгоманов, О. Пипін, О. Потебня, О. Шахматов, І. Франко та ін. Йому присвячували наукові збірники, його обирали членом академій, наукових товариств, йому замовляли статті, рецензії, за вклад у науку його нагороджували золотими медалями.
Величезні заслуги М.Ф. Сумцова перед Слобожанщиною та її столицею Харковом. Рідний край вчений досліджував і вивчав усе своє життя, об’їздив найглухіші закутки, зібравши етнографічний і фольклорний матеріал, який став основою для створення музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди.
Для автора доповіді особливо цікавими й цінними є знання про результати діяльності М.Ф. Сумцова, які можна використати у дипломній роботі “Зародження жіночого руху на Слобожанщині (50-90 рр. ХІХ ст)”. Для того, щоб заповнити білі плями в обраній темі, слід роздивитися фактичні деталі життя української жінки того часу з досліджень та наукових матеріалів вченого.
Сумцов так писав про жінку: “Дружина – кращий друг і помічник, хто з чоловіків б’є і карає дружину, то до того з презирством ставляться добрі люди і Бог того карає”.
Вчений освітив питання ворожбитства та чаклунства, шкідливих забобонів та вірувань на Україні, в центрі цього, звісно, була жінка. Але вчений вважав це своєрідним протестом проти соціального та родинного приниження, що зазнавали у той час жінки.
В 1885 р. М.Ф. Сумцов захистив докторську дисертацію на тему “Хліб в обрядах і піснях”, де він розповідає, що землеробство як праця і як символ святості внесло в життя українського народу поширення світогляду: українці обожнювали небо і землю, як найвищу подружню пару, землю почитали як матір-годувальницю. Вчений писав, що під впливом землеробства в українців виробляється більше поваги до жінки.
Багато робіт присвячено українським весільним обрядам, де можна побачити, що в весільних традиціях, звичаях, піснях проявляються родинні відносини, почуття м’якості та ніжності, шани та поваги до особистості людини взагалі і жінки зокрема.
М.Ф. Сумцов залишив нам безцінну творчу спадщину, зробив великий вклад у розвиток музеєзнавства. Реалії буття українців ІІ пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст. дають, нам, сучасникам експонати Харківського історичного музею, зібрані на нашій рідній землі, у наших предків М.Ф. Сумцовим. Насамперед, це – знаряддя праці, предмети побуту, особисті речі: одяг, взуття, прикраси… Музейні експонати бережуть пам’ять про історію Слобожанщини, політичний та соціальний статус харків’ян, працю та відпочинок, їхні духовні скарби.