Діяльність О.С. Масельського на Харківщині

У березні 2006 р. харків’яни і жителі Харківської області відзначили 10 років з дня смерті О.С. Масельського – губернатора області та господаря за покликанням.

Саме завдяки далекооглядній політиці, яку він проводив у галузі сільського господарства, промисловості, охорони здоров’я, культури, освіти, Олександр Степанович користувався повагою різних верств населення. Харків’яни з вдячністю вшановують пам’ять про талановитого губернатора та чудову людину, а молодь вивчає його трудовий шлях.

Народився Олександр Степанович Масельський 1936 р. в с. Хмельове Кіровоградської області в бідній селянській сім’ї. З дитинства любив поле і степ. Рано почав працювати в полі. Особливо любив коней, пристрасть до яких зберіг до останніх днів, доказом чого служить існування власної колекції породистих коней.

Професійну і трудову діяльність почав у місцевому колгоспі. Потім служба в армії. Демобілізувавшись, вступив до Уманського сільськогосподарського інституту, після закінчення якого отримав роботу в колгоспі “Комуніст” Червонолиманського району Донецької області. Спочатку був рядовим колгоспником, потім – бригадиром, і, нарешті, з 1954 по 1966 рр. працював головним агрономом цього господарства, після чого став аспірантом Київського НДІ землеробства. Закінчивши у 1969 р. аспірантуру, всупереч прийнятій традиції, докторську дисертацію захищати не став, а зайнявся пошуками роботи по спеціальності, якою прагнув займатися дитинства.

Попрацювавши кілька місяців у Славянському районі Донецької області, Масельський був призначений директором дослідницького господарства ”Червоний Жовтень” Балакліївського району Харківської області, і після цього залишився на Харківщині до кінця свого життя.

Олександр Степанович – людина, що присвятила своє життя пошуку: завжди цікавився новими технологіями у сільському господарстві, займався власними розробками. Працівники колгоспів вражалися тому, як добре він розуміє їхні проблеми, які влучні і правильні вказівки дає.

В 1973 р. Масельський з успіхом не тільки захищає кандидатську дисертацію про підвищення врожайності кукурудзи, але й стає секретарем Балаклійського райкому КПУ. У наступному році займає посаду секретаря Валківського райкому партії, після чого район за багатьма показниками швидко увійшов у п’ятірку кращих в області .

До кінця 70-х рр. визначилися перспективи службового росту. В 1979 р. Масельського призначено замісником голови Харківського облвиконкому з агропромислового комплексу.

В березні 1983 р. О. С. Масельський  займає кабінет  в Держпромі на 3 поверсі як голова облвиконкому і в житті Олександра Степановича розпочинається новий, 12 - річний період “господарювання”.

Масельський уважно відносився до питань “зворотного  зв’язку з народом”, тому у приймальні  його завжди чекали люди, яким він приділяв час.

Олександр Степанович також турбувався питаннями відтоку сільського населення у місто. У зв’язку з цим і розгорнулося широкомасштабне будівництво на селі, де з’явилися цілі вулиці новобудов, почала впроваджуватися  газифікація. Досягненням Голови виконавчої влади в області вважають те, що в 1984 р. Харківщина вийшла на самозабезпечення продуктами сільського господарства.

Масельський піднімав  питання розвитку як промисловості, так і охорони здоров’я, а також культури, освіти, місцевого бюджету, хоча більша частина його діяльності прийшлась саме на смутний період в історії нашої країни: спочатку – “перебудова”, потім нелегкі часи становлення  незалежності України, ще пізніше – люди з плакатами “Геть Масельського”. У 1989 р. була  перша спроба відсторонення його від посади, але у 1990р. Масельського було обрано до обласної ради. Він став головою облвиконкому.

І знову любов до людей  взяла верх: в березні 1992 р. при введенні інституту представників президента, саме Масельський став таким представником в Харківській області, і, коли в 1995 р. облвиконком був реформований в облдержадміністрацію, “господар” області за покликанням очолив її.

Почалися наповнені справами трудові будні: однією з найважливіших справ було ініціювання власними силами розробки Шебелинського та Юліївського родовищ газу. Серед досягнень губернатора – побудова житла на Північній Салтівці, реконструкція Харківського аеропорту, що дозволило повітряним воротам отримати статус міжнародних. Губернаторові області належить безсумнівна заслуга у справі ліквідації наслідків на Диканівських очисних спорудах, коли Олександр Степанович переніс свій кабінет у вагончик на території тих самих очисних споруд, і вже рівно через 40 днів Харків увійшов у нормальний ритм життя першої столиці.

Як один з найавторитетніших обласних керівників, губернатор Харківської області був не тільки членом конституційної комісії, де відстоював інтереси регіонів, але також приймав участь у розробці програми сільського господарства України, і, як наслідок, був затверджений і призначений Верховною Радою віце-прем’єром. Попрацювавши в Києві  лише декілька тижнів за власним бажанням повернувся на Харківщину, де продовжував виконувати обов’язки губернатора.

Рідні згадують Олександра Степановича як люблячу, чуйну та уважну людину, підкреслюючи його ерудицію, любов до поезії Т.Шевченка, В.Сосюри, П.Тичини; захоплення класичною музикою.

Але з 1995 р. Масельського все більше турбує хворе серце, яке не дозволяло працювати стільки, скільки раніше – багато. Серце Олександра Степановича зупинилося, коли йому виповнилося лише 59 років. У день похорону вірного сина свого народу велика площа Свободи була заповнена людьми, для яких жив і працював Олександр Степанович, і, які прийшли до нього попрощатися. На похоронах були присутні перші особи держави на чолі з Л.Д.Кучмою.

“Добрі справи живуть вічність”, – кажуть у народі. До 60-річчя Олександра Степановича Масельського було встановлено дві меморіальні дошки – одна на Держпромі, а друга на стіні будинку №17 по вул. Гіршмана, де тривалий час жив Олександр Масельський. Іменем губернатора області у місті названа одна із станцій метрополітену.

З багатьох пересувних виставок, присвячених значним подіям в житті міста та країни, в історичному музеї першої столиці, одна була присвячена саме цій непересічній людині.