Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Сучасний стан нашого суспільства характеризується посиленням етнічної свідомості народу, поглиблення його інтересу до вітчизняної історії і культури, до усвідомлення збереження традиційного народного мистецтва, тому тема відродження народного мистецтва є дуже важливою та актуальною.
Предметом нашого дослідження є один із найдавніших видів народного мистецтва – петриківський декоративний розпис. Звернення до дослідження петриківського розпису надзвичайно своєчасне та актуальне. Держава сьогодні приділяє велику увагу відродженню та розвитку народного мистецтва. А цей вид народної творчості вже давно вийшов за межі дніпропетровської області, де він зародився і розвивався як мистецтво мальованої хати. З кінця ХХ століття він активно вивчається та розвивається на Харківщині, Запоріжжі, Сумщині та інших регіонах України.
Сьогодні цей вид народної творчості широко використовується в художній промисловості, книжковій графіці, оформленні тощо. Сучасний петриківський орнамент характеризується, насамперед, як рослинний, переважно квітковий. Для петриківських орнаменталістів характерні надзвичайно точний окомір та дивовижна спритність руки - всі майстри малюють без попередньо наміченого контуру, не користуючись жодним мірильним інструментом. Віртуозність виконання досягається письмом за допомогою тоненького пензлика з котячої шерсті.
Під час роботи над даним науковим дослідженням ми неодноразово зустрічалися з родиною Вакуленків. Подружжя Вакуленків – майстри петриківського розпису, члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Значна частина даної роботи присвячена цій родині-династії, засновницею якої є Ганна самарська – Заслужений майстер народної творчості, мешканка села Петриківки, мати Тамари Вакуленко. Вона була самобутнім та оригінальним художником з характерним та індивідуальним почерком і творчею манерою, що збагатила скарбницю українського народного мистецтва. Саме вона навчила доньку бачити природу, ввела в прекрасний світ казкових образів – птахів, квітів, дивовижних істот.
Сама ж Тамара народилась в Петриківці і з самого дитинства знаходилась в атмосфері петриківського дива. вона займалася в художній школі і вдосконалювати свої творчі навички. Там певний час її вчителем був Федір Панко, Заслужений майстер народної творчості, один із найздібніших учнів Тетяни Пати. Тамара після приконвеєрного дитинства все-таки вирішила стати художником. Вона поступає до Дніпропетровського художнього училища, а потім до Харківського Художньо промислового інституту.
Майбутній чоловік Тамари – Олександр Вакуленко народився у місті Новоросійськ. З дитинства він захоплювався народним мистецтвом, а саме випалюванням по дереву і малюванням.
Шість персональних виставок подружжя засвідчили професійність, самобутність авторів, а ще були фестивалі та інші покази. Влітку 1996 року Тамара та Олександр побували у Франції. Їх запросили розписати інтер’єр для викладачів Ліонського технічного університету. Французи були у відрядженні у Харкові, де і познайомились з творчістю подружжя. Так у французькому інтер’єрі з’явився петриківський розпис.
Подружжя майстрів регулярно бере участь у різноманітних виставках, і не тільки в Харкові. Серед останніх вернісажів – участь у всеукраїнській виставці “Мистецтво-97” в Українському культурному центрі в Києві, родинна виставка в Харківському художньому музеї. Також у серпні-вересні 2001 року у харкові в мистецькій галереї АВЕК відбулася родинна виставка декоративних розписів Тамари та Олександра, і малюнків їхньої дочки Олесі – “Ми діти твої, Україно”. Невдовзі відбулась персональна виставка Олесі Вакуленко.
Навесні 2005 року Тамара Вакуленко представляла Україну на Всесвітній виставці “Експо-2005” у м. Нагойя (Японія), де пропагувала петриківський розпис.
Ознайомившись із творчістю родини Вакуленків, можна стверджувати, що воно відіграє значну роль у становленні сучасного українського народного мистецтва, особливо у розвитку декоративного петриківського розпису. Важливим є те, що вони змогли донести красу українського народного мистецтва далеко за межі нашої держави.
Кожен твір Тамари та Олександра глибоко закорінено у традиціях національної школи, однак при цьому нема явного запозичення, скоріше, тут прямий діалог з попередниками і духовними вчителями, зокрема, відчутний вплив матері – Ганни Самарської.
одним із найважливіших завдань суспільства є збереження і передача наступним поколінням духовних надбань народу, плекання в них шанобливого ставлення до природи, історії та культури своєї землі... Все це втілює своєю творчістю родина Самарських – Вакуленків.