Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Основною рисою економічного життя Росії після скасування кріпосної залежності селян став бурхливий розвиток промисловості та торгівлі.
В ХІХ ст. Харків був великим центром ярмарочної торгівлі в Росії. Протягом року в місті проводилося чотири великих ярмарка (Хрещенський, Троїцький, Успенський та Покровський). Домінуючим товаром на харківських ярмарках в 60-х рр. ХІХ ст. був мануфактурний товар. В 1864 р. на трьох Харківських ярмарках (Хрещенському, Троїцькому, та Покровському) було продано товарів на 10 млн. 226 тис. 214 крб.
У пореформений час успішно розвивалася постійна харківська торгівля. Так, в 1860 р. в Харкові було видано 5 свідоцтв на право торгівлі купцям 1-ї гільдії і 18 свідоцтв – 2-ї гільдії. Торгівля крамом проводилася місцевими купцями. 1868 р. в Харкові було видано 20 свідоцтв на право торгівлі купцям 1-ї гільдії та 385 свідоцтв купцям 2-ї гільдії.
Збільшення кількості підприємців, які мали свідоцтво на право торгівлі, – це яскравий показник розвитку харківської постійної торгівлі в пореформений час.
Харків ставав великим споживачем різноманітних товарів, центром регіональної та транзитної торгівлі.
З розвитком торгівлі постало питання про необхідність побудови залізниці через Харків, яка б з’єднала місто і регіон з морськими портами на Балтиці, Чорному та Азовському морях. В 1869 р. бажане стало дійсним. Була відкрита Курсько-Харківська залізниця. Згодом одна гілка продовжена до Таганрога та Ростова-на-Дону, друга до Севастополя.
Головний фактор, який дав поштовх бурхливому розвитку економіки Харкова та регіону, – залізниця. Вона ввела місто в круговерть російської та міжнародної торгівлі, наблизила Харків до портів Чорного, Азовського та Балтійського морів, та, відповідно, зв’язала з Туреччиною, країнами Середземноморського басейну та Західною Європою.
Залізниця стала центром, навколо якої групувалися економічні інтереси південних губерній російської імперії, та, й взагалі всієї Росії.
Необхідність відкриття митниці в Харкові була викликана також розвитком металургії та вуглевидобутку на півдні Російської імперії (Донецько-Криворізький економічний район). Цей регіон став великим споживачем мануфактурних товарів, різноманітних вибухотехнічних засобів та обладнання, які купувалися за кордоном. Харків, по суті, став центром цього економічного району.
Зростання торгівлі та промисловості поставило на порядок денний питання про спрощення процедури здійснення зовнішньоекономічних зв’язків Донецько-Криворізького економічного району, що швидко розвивався. Необхідно було спростити одержання іноземних товарів вітчизняними купцями та промисловцями, створити митницю в безпосередній близькості до нього.
Органи міського самоврядування виступили в 1868 р. з пропозицією відкрити у Харкові митниці й Постановою Державної Ради від 17 лютого 1870 р. в Харкові була створена складська митниця.
Головні складські митниці, на відміну від інших митних закладів, не входили до складу митних округів. Вони знаходилися в окремому підпорядкуванні Департаменту митних зборів. Керівники головних складських митниць мали такі ж владні повноваження, як і керівники митних округів. Товари, які поступали в ці митні заклади, дозволялося зберігати на складах митниці протягом 3-х років та забирати їх частинами, що надавало великий стимул розвитку торгівлі. В митних закладах 1-го класу товари дозволялося зберігати не більше 1-го року.
Відкриття митниці в Харкові було викликано зручним географічним та господарсько-економічним розташуванням міста.
Діяльність митниці в Харкові була спрямована перш за все на розвиток торгівлі в регіоні, розвиток промисловості на півдні Російської імперії, в Донбасі зокрема.
Харків перетворився на значний торгівельний центр на півдні Російської імперії.