Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Початок ХХ ст. несе тенденцію руйнування і зачинення храмів. В Харковіналічувалась велика кількість церковних архітектурних пам`ятників, серед яких найбільш відомими були шедеври русько-українського храмобудівництва такі, як Успенський, Благовіщенський, Покровський собори, Воскресенська церква (яка не збереглася до нашого часу), Гольбергівська (відома як Трьохсвятительська) та багато храмів інших релігійних конфесій (більше ніж 90 храмів міста за даними Д.І. Багалія).
Період атеїзму (1917-1930 рр.) характеризується насадженням нових ідеалів, релігія набуває значення здобутку минулого, надбання “неосвічених” мас. Окремі ікони та предмети культу збереглися завдяки тому, що були передані до музеїв у роки атеїстичного тиску на релігійне населення. Частина старовинних ікон збереглася в помешканнях громадян. У музеях ікони і книги виставлялися як предмети висміювання релігійного світогляду. У Благовіщенському храмі зберігається ікона початку ХХ ст. “Слобожанські святі”. На ній зображені святителі Мелетій Харківський, Афонасій, Олександр та ін. на фоні православних церков, що символізують зруйновані за часів революційних подій (1917 р.) храми міста.
Католицький собор припинив богослужіння ще до війни під час революційних подій 1917р. після прийняття Декрету про відокремлення церкви від державної влади. Під час репресій 1938-39 рр. церковні діячі були заарештовані за звинуваченнями у антирадянській агітації та розстріляні. Римсько-католицький храм, на честь Успіня Діви Марії, унікальний на території Харківщини, пустував до 1949р. Унікальні магометанські мечеті на поч. XX ст. були перетворені на тир, мішені розвішувалися на стінах храмів. Богослужіння проходили нелегально на пустирях та у приватних будинках.
Важкою була доля харківських синагог. Після 1917р. іудейська синагога по вул. Пушкінській, 13 прийшла в занепад. У ній розмістився клуб III Інтернаціоналу, пізніше – спортивна спілка «Спартак». Під час окупації Харкова фашистськими загарбниками у стінах іудейських храмів масово винищувалось єврейське населення.
За часів Великої Вітчизняної війни практикувалось знищення храмів, їх закриття, дзвони і храмові металеві предмети культу переплавляли на бойові знаряддя, техніку. Проте у Харкові саме під час окупації 1941-43 рр. простежувалась деінде тенденція відродження храмів, котрі були зачинені, повернення з музеїв церковних артефактів. Так відновили служіння Благовіщенський, Покровський та інші храми. Існує кіно-запис, що відображує проведення богослужінь в Успенському соборі під час окупації міста. Фашистське командування давало дозвіл на проведення церковних обрядів у деяких храмах міста, висуваючи наступні вимоги: віруючі повинні під час служіння прославляти вождя націонал-соціалістів. На кінострічці, що збереглася, – віруючі у храмі тримають портрети фашистського диктатора Гітлера і плакати з зображенням свастики. Це один з характерних засобів тиску на релігійне населення Харкова і антирадянської пропаганди. Комуністична влада, відбираючи можливість відвідування храмів і проведення богослужінь, намагалась замінити релігійну ідеологію на комуністичну. Фашистське командування скористалося черговою можливістю маніпулювання релігійним населенням міста, надаючи можливість проведення богослужінь, розповсюджуючи міф про те, що “новий порядок” – це шлях спасіння від комуністичного терору. Під час окупації Харкова відновила свою роботу Українська Православна Церква (УПЦ).
Доля харківських храмів напередодні та в роки Великої Вітчизняної війни була неоднозначною. Радянська влада перетворювала чудові храмові споруди міста на клуби, склади. Окупаційна влада під час війни частково відновила діяльність деяких православних храмів міста. Це було спрямовано на маніпулювання народними масами.