Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Професор Імператорського Харківського університету, видатний вчений-мовознавець, літературознавець, етнограф та фольклорист Олександр Опанасович Потебня (1835 – 1891) увійшов у вітчизняну науку як один з перших представників психологічної школи у літературознавстві.
У фондах Харківського історичного музею зберігається певна кількість матеріалів, які стосуються особи О.О.Потебні. Ця колекція доволі малочисельна. Найвірогідніше ці матеріали не належали особисто О.О.Потебні. Вони можуть лише проілюструвати деякі аспекти його творчості.
Олександр Опанасович пройшов цікавий життєвий та творчий шлях. Народився він у сім’ї дрібного шляхтича. Навчався в класичній гімназії, потім на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Після його закінчення викладав літературу у гімназії, працював над магістерською дисертацією “Про деякі символи у слов’янській народній поезії”, яку з успіхом захистив у 1860 р., після чого, вже як ад’юнкт та секретар кафедри російської словесності був відряджений продовжувати навчання за кордон (Берлін, Відень), здійснює подорож по Україні. Вже будучи доцентом Харківського університету, стає дійсним членом Московського археологічного товариства (1865). У 1874 році О.О.Потебня захищає докторську дисертацію “Із записок з російської граматики”, за що був нагороджений Ломоносівською премією. У 1875 р обраний членом-кореспондентом Російської академії наук по відділу російської мови і словесності, дійсним членом товариства шанувальників російської словесності при Московському університеті (з 1877 р.), стає екстраординарним та, наступного року, ординарним професором Імператорського Харківського університету. Деякий час Олександр Опанасович, за дорученням ради, читав слов’янські говірки та завідував музеєм витончених мистецтв. У фондах ХІМ зберігається документ “Розклад лекцій по історико-філологічному факультету Імператорського Харківського університету на весіннє півріччя 1884 р.” (інв. номер 14022), де вказаний курс – російська граматика, який він викладав. Як викладач О.О.Потебня користувався великим авторитетом та впливом серед своїх слухачів. За чайним столом у себе вдома для невеликого кола осіб він читав лекції. Ці лекції були надруковані лише по смерті вченого у 1894 році.
У 1877 р. О.О.Потебня став одним зі співзасновників та головою Харківського історико-філологічного товариства, яке очолював до 1890 р.
Звичайно, не лише високими академічними званнями увійшов Олександр Опанасович до історії вітчизняної науки. Широко відомі його класичні українознавчі та слов’янознавчі праці: “Замітки про малоруські говірки” (1870), “Малоруська народна пісня по списку ХVІ ст. Текст та примітки” (1877 р.), ця книга зберігається у фондах музею (КБ 4357), Коментар до “Слову о полку Ігоревім” – один з найвідоміших творів О.О.Потебні (1878 р., бібліотека ХІМ, 31465), “Пояснення малоруських і споріднених пісень” (перший том “Веснянки” (1883), другий – “Колядки” (1887), бібліотека ХІМ 41256). Потебня був також редактором та видавцем творів українських письменників: Гулака-Артемовського, поетичної збірки Манжури “Степові думи та співи”. Зокрема, під його редакцією видане зібрання творів Григорія Квітки-Основ’яненко (Т.VI, 1894 р. інв. номер 22812 ).
Будучи одним з провідних діячів ХІФТ, О.О.Потебня розробляв наукову тематику, пов’язану з історією та культурою Лівобережної України. Він постійно виступав на засіданнях Товариства з доповідями, присвяченими найрізноманітнішим проблемам мови, літератури, народної поезії, етнографії. Доповіді і протоколи засідань публікувалися у виданнях ХІФО. Тематика його доповідей стосувалася також таких питань, як: “Про значення слова “Русь” у зв’язку з деякими явищами руського повноголосся”, “Про запозичення з німецької у малоруській мові”, “Село, деревня та подібні слова (До історії побуту)”, “Сербська пісня про Юрія Данилича” тощо. Багато зробив він і для того, щоб у Харків був перенесений Чернігівський архів Малоросійської колегії.
Помер Олександр Опанасович 11 грудня 1891 року у віці 56 років. У музеї є траурна стрічка з написом “Александру Афанасьевичу Потебне” (1891 р., ТК-422). Ця стрічка належала до фондів Музею Слобідської України.
Вже після смерті вченого Харківським історико-філологічним товариством була заснована премія ім. О.О.Потебні, яка присуджувалася студентам Харківського університету за кращу роботу з історії російської мови та літератури. Фотографію О.О.Потебні розміщено і в створеному фотографом Іваницьким ювілейному альбомі до “100-річчя Імператорського Харківського університету. 1805 – 1905 рр.” Окремі аркуші цього альбому – (А-1255) зберігаються у фондах нашого музею.