Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Леонард Леопольдович Гіршман народився 13 (25) березня 1839 р. у м. Тукумс Курляндської губернії у купецькій родині. Отримав домашню освіту під керівництвом матері, потім навчався у Харківській гімназії N 1, яку закінчив у 1855 р. з золотою медаллю. У тому ж році він вступив до Харківського університету на медичний факультет. Університет Гіршман Л.Л. закінчив у 1860 р. з відзнакою і отримав звання лікаря. На початку 1861 р., склавши частину докторантських іспитів, він виїхав за кордон займатися наукою.
Географія його учбових та наукових занять була досить широкою, охоплювала найзначніші центри медичної науки того часу. Він побував у Берліні, Відні, Парижі, Лейпцизі, Мюнхені. За кордоном Леонард Леопольдович стажувався у відомих європейських світил очної медицини; працював у лабораторіях Дюбуа-Раймона, Гельмгольца, Грефе, Кнаппа тощо.
Восени 1863 р. Гіршман Л.Л. повернувся до Харкова, де склав решту іспитів на ступінь доктора медицини. Влітку 1864 р. він прийняв пропозицію зайняти місце асистента у Вісбадені в очній клініці відомого на той час офтальмолога Пагенштехера, там пропрацював півтора роки, отримав значну практичну підготовку. Потім переїхав до Гейдельберга, де займався у лабораторії Г. Гельмгольца вивченням питання про найменший кут зору, працював над фізіологією кольоровідчуття та над ксантопсієй при отруєнні сантоніном. У його лабораторії Леонард Леопольдович зібрав матеріал для докторської дисертації. У 1865 р. він був обраний членом Гейдельбергського офтальмологічного товариства.
У 1868 р., після повернення до Харкова і захисту дисертації “Материалы для физиологии цветоощущения”, він отримав ступінь доктора медицини і був допущений до викладання офтальмології у Харківському університеті як приват-доцент на кафедрі теоретичної хірургії. У 1870 р. стає штатним доцентом офтальмології і просить факультет про улаштування очної клініки, відокремленої від хірургічної.
Така клініка була відкрита 19 жовтня 1872 р., а вже за два останні місяці цього року було прийнято 880 хворих і зроблено 56 операцій.
У 1875 р. Гіршман Л.Л. отримав звання екстраординарного професора по кафедрі теоретичної хірургії, у 1885 р. був затверджений екстраординарним професором по кафедрі офтальмології, а у 1893 р. став заслуженим професором.
Під час русько-турецької війни вчений був на фронті, перевіряв зір у солдат. З 1894 р. разом з професором М.І. Зарубіним керував товариством наукової медицини і гігієни, приймав участь у створенні жіночого медичного інституту, Харківського відділення піклування про сліпих, першої школи для сліпих дітей.
У 1895 р., за вислугою 30 років, професор Гіршман Л.Л. отримав повну пенсію, був безстроково залишений в університеті на посаді, що займав раніше , і продовжив очолювати офтальмологічну клініку.
У 1905 р., на знак протесту проти політики царизму щодо студентів, які приймали участь у революційних заворушеннях, Гіршман залишив працю в університеті, цілком присвятивши себе медичній практиці.
З 1908 р. він працює у міській очній лікарні, що була розташована на Москальовці і відкрита на пожертвування приватних осіб та організацій. А через три роки, у 1912 р., будують нову лікарню у Нагірному районі міста, де Леонард Леопольдович пропрацював до кінця життя.
Гіршман Л.Л. був блискучим діагностом і чудовим хірургом. Задовго до європейських вчених він ввів у медичну практику хінін, поклав початок розвитку у Росії оптичної справи. Своєю практичною діяльністю, а особисто лікар прийняв понад 1 млн. хворих, харківський офтальмолог здобув величезну популярність в Росії та за її межами. Його наукові праці присвячені питанням фізіології сприймання кольорів, вивченню найменшого кута зору, емболії судин сітчатки, вивихів кришталика, лікуванню трахоми тощо.
Гіршман Л.Л. дослужився до чину дійсного статського радника і отримав потомственне дворянське звання. 11 березня 1914 р. Леонард Леопольдович був обраний почесним громадянином міста Харкова.
Помер Гіршман Л.Л. 3 січня 1921 року. Ім'я Леонарда Леопольдовича Гіршмана увічнили у назві вулиці, де він жив, лікарні, де вчений працював, та НДІ очних хвороб.
У Харківському історичному музеї зберігається комплекс матеріалів, присвячених відомому лікарю-офтальмологу заслуженому професору Гіршману Л.Л. Комплекс налічує 16 одиниць зберігання: 6 книг (КБ-8062, 8063, 8064, інв. 14351, 14352, 14353); 4 фото (ІV гр. інв. 1812, 4843, інв. 16226, ОФ-31383), 3 документи (V гр. інв. 14033, 14034, Д-24800), поштова листівка (ІV гр. інв. 727), пенсне (Р-1857) та ваза (КС-653). З них 15 – оригінали, 1 – копія (фото інв. 16226).
Матеріали збиралися протягом багатьох років. У 1946 р. до музею надійшли 2 предмети: фото (ІV гр. інв. 1812) та поштова листівка (ІV гр. інв. 727); у 50-х р.р. – 8 предметів: книги (інв. 14351, 14352, 14353), документи (V гр. інв. 14033, 14034), фото (ІV гр. інв. 4843, інв. 16226) та ваза (КС-653); у 80-х р.р. – 6 (КБ-8062, 8063, 8064, Д-24800, ОФ-31183, Р-1857). Серед здавачів були дочка Сумцова М.Ф., професори Натансон Д.М. та Чередниченко В.М.
Вагому частину комплексу складають книги. У ХІМ зберігається прижиттєве 1868 р. видання дисертації Гіршмана Л.Л. “Материалы для физиологии цветоощущения” (КБ-8062, інв. 14353) та 4 книги з його бібліотеки, що свідчать про широту інтересів та освіченість Леонарда Леопольдовича.
Особливий інтерес викликають 2 фото (ІV гр. інв. 4843, ОФ-31183) Гіршмана Л.Л. Це портрети, один з них (ІV гр. інв. 4843) був зроблений у фотоательє харківського художника-фотографа Іваницького О.М. На фото – дарчі написи. Одне фото (ІV гр. інв. 4843) було подароване Сумцову М.Ф., з яким Леонарда Леопольдовича єднала давня дружба. Саме Сумцов М.Ф. запропонував побудувати очну клініку для Гіршмана Л.Л., а потім очолив піклувальну раду лікарні. Фото датується 3 травня 1912 р. У дарчому написі – слова подяки другові за його турботу та допомогу у справі будування лікарні. На іншому фото (ОФ‑31183) – дарчий напис професору Натансону М.Д., відомому офтальмологу того часу. Натансон М.Д. у 1950 р. передав до музею 2 документи: лист Гіршмана Л.Л. до нього та візитну картку з написом на зворотному боці, де Леонард Леопольдович звертається до Натансона М.Д. з проханням оглянути хворого. Заслуговує уваги і запрошення на відкриття лікарні ім. Гіршмана Л.Л. у Харкові 1912 р., що стало значною подією у житті міста.
Речова група представлена двома предметами. Це пенсне, що належало професору Гіршману Л.Л., та ваза, яку він подарував Сумцову М.Ф. на день народження.
Таким чином, ми бачимо, що комплекс матеріалів Гіршмана Л.Л. хоч і невеликий за кількістю, але досить цікавий за складом. Майже усі предмети, що його утворюють, мають меморіальну цінність. Але слід зазначити, що вони не висвітлюють у повному обсязі усі періоди життя і діяльності видатного харківського вченого. Відсутні матеріали щодо навчання Гіршмана Л.Л. у гімназії, Харківському університеті, його стажування за кордоном. Поза увагою залишилася його педагогічна діяльність, особисте життя, навіть праця Леонарда Леопольдовича у Харківській очній лікарні не знайшла гідного відображення у колекції.
Викликає занепокоєння і той факт, що за останні 19 років фонди музею не поповнилися жодним предметом, який би мав відношення до професора Гіршмана Л.Л., людини, чиє ім'я увійшло до золотого фонду історії вітчизняної науки.
Тобто, комплекс матеріалів заслуженого професора Гіршмана Л.Л. потребує подальшого обов'язкового доповнення і глибокого вивчення.