Пам’ятки грошового обігу за часів царювання Павла І у колекції Харківського історичного музею

Дев’ятнадцяте століття Росія зустрічала зі зростаючим розладом грошового обігу. Для покриття хронічного дефіциту державного бюджету уряд Катерини ІІ був змушений збільшити масу асигнацій у обігу (головним чином малої вартості). Це, по-перше, звузило можливість їх розміну на дзвінку монету, завдяки чому у ряді економічно розвинутих регіонів Європейської частини Росії виникла розмінна криза; по-друге, це викликало значне падіння вартості паперових грошей. Так, у 1796 році за 1 карбованець асигнаціями давали лише 79 копійок сріблом. Одночасно з цим з обігу почали зникати золоті і срібні монети. До того ж у 1796 році почалося здійснення фантастичного проекту П.Зубова, який передбачав переробку усієї мідної монети, що знаходилася в обігу, зі зменшенням вдвічі проти попередньої її ваги (32 карбованця з пуду). Втілити у життя цей проект не вдалося у зв’язку зі смертю імператриці, але нової монети вартістю 10, 5, 4, 2, 1 коп., деньгаі полушка встигли виготовити майже на 2,5 млн. карбованців.

Російський імператор Павло І (1796-1801 рр.) зупинив випуск “легких” монет. Згодом вони були перекарбовані за 16-карбованцевою стопою. До так званого “Павлівського перечекану” були залучені п’ять російських монетних дворів. Катеринбурзький і Аннінський проводили перечекан з використанням раніше виготовлених оригінальних штемпелей, датованих 1793-1796 рр., Красний, Петербурзький і Тимчасовий (м. Нижній Новгород) монетні двори – з використанням спеціально виготовлених для цього штемпелей, датованих 1791, 1793, 1794 рр. Ці монети можуть бути систематизовані і описані як самостійні різновиди, і у музейній колекції, безумовно, є такі монети, але їх визначення потребує ретельного дослідження.

Уряд Павла І зробив спробу часткового реформування грошової системи Росії. Оздоровлення фінансів він вбачав перш за все у вилученні з обігу і знищенні асигнацій, але для викупу паперових грошей необхідна була сума у 158 мільйонів карбованців. Від цього плану відмовилися, а невдовзі ще з більшою потужністю запрацював верстат, друкуючи нові асигнації для збільшення державних доходів. У кінці 1800 року в обігу знаходилося асигнацій на суму понад 212 мільйонів карбованців. Їх курс у порівнянні з курсом срібного карбованця складав трохи більше 66 процентів. Паперові гроші 18 – початку 19 сторіччя є раритетами, і , на жаль, у музейній колекції немає жодної асигнації цього періоду.

Суттєві зміни за царювання Павла І відбулися у карбуванні монет.

Була підвищена якість золотої і срібної монети. Для золотих червінця і 5-карбованцевої монети була встановлена 94 2/3 проба. Срібна монета усіх номіналів (карбованець, полтина, “полуполтинник”, 10 і 5 копійок) карбувалася зі срібла 83 1/3 проби спочатку за ціною 14 карбованців, а з 1798 року – за ціною 19 карбованців 75 1/3 копійки з фунту лігатурного срібла.

За часів Павла І не карбували золотий імперіал, срібні монети номіналом 20 і 15 копійок, але відновили випуск срібної монети номіналом 5 копійок.

Тільки один рік (1798) карбувалася срібна монета з незвичним номіналом єфімок (російська назва талера, німецькою Joachimstaler) вагою, що у півтора рази перевищувала вагу карбованця. Ступінь рідкості усіх без винятку єфімків за каталогом В.Узденікова визначається як “надзвичайно рідкі монети”. У нумізматичній колекції музею з шести відкарбованих різновидів є єфімок з монограмою з орлом і написом на гурті і гальванокопія єфімка з монограмою без орла.

Відбулися зміни і у оформленні монет. Павло І відмовився від портретного зображення на срібних монетах, а з 1797 року і від зображення коронованого двоголового орла. Та все ж таки одна портретна монета була виготовлена – це карбованець 1796 року. Ця раритетна монета у музейній колекції збереглася тільки у гальванокопії, але у колекції є дві пробні монети з відбитком на аверсі профілю Павла І. Представлений у колекції, хоча і одним екземпляром, рідкісний карбованець 1796 року з зображенням на аверсі коронованого двоголового орла.

На аверсі золотих і срібних монет великих номіналів 1797-1801 років зображена монограма з чотирьох вензелей П і цифри І, на срібних монетах дрібних номіналів і на мідних монетах цього часу – вензель з літери П і цифри І (у колекції зберігаються дві пробні монети з вензелем Павла І під імператорською короною). На реверсі єфімків, карбованців, полтин і “полуполтинников” був вміщений девіз духовно-рицарського ордену Тамплієрів “Не нам, не нам, а имени твоему”, запозичений з Біблії. Так нове звання імператора (наприкінці 18 ст. Павло І став гросмейстером Мальтійського ордену) знайшло нумізматичний відгук.

Срібні павлівські монети, які карбували Петербурзький і Тимчасовий Банківський монетні двори, представлені у колекції значною кількістю, але нерівномірно. Карбованців 1796 – 1801 років у колекції двадцять, полтин – три, “полуполтинников” – усього два, монет номіналом 10 копійок – 5, 5 копійок – 7. Слід зауважити, що, з семи монет номіналом 5 копійок з датою 1798 рік у колекції 6, одна датована 1801 роком і жодної 1796, 1797, 1799 і 1800 років. Така ж картина і зі знаками мінцмейстерів. Тільки одна монета цього періоду позначена ініціалами мінцмейстера Федора Цетреуса (Ф.Ц.), дві – Осипа Мейджера (О.М.), вісім – Олексія Іванова (А.И.) і аж двадцять чотири позначені ініціалами Михайла Бобровщикова (М.Б.). Мідні павлівські монети, що карбувалися на 16 карбованців з пуду, представлені у музейній колекції сорока вісьмома монетами чотирьох номіналів: 2 копійки (25 монет), 1 копійка (18 монет), деньга (3 монети) і полушка (2 монети). Тридцять дев’ять з них відкарбовані на Катеринбурзькому монетному дворі, чотири – на Сузунському і п’ять – на Аннінському. Мідні монети з того часу, як їх курсова вартість співпала з вартістю асигнацій, відігравали роль розмінної монети по відношенню до асигнаційного карбованця.