Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Почуття любові до своєї країни, глибока повага до історичних цінностей – це невичерпні джерела духовності, моральності та культури сучасної молодої людини. Тому саме знання місцевої історії, краєзнавства стає безцінною скарбницею збереження історичного досвіду, всього того найкращого, що витримало випробування часом, у сфері матеріальної і духовної культури.
Сьогодні дуже гостро стоїть проблема увічнення пам’яті В.С.Гризодубої у м. Харкові. У 2009 році ми будемо відзначати сторіччя від дня народження прославленої Героїні. Пам’ятник Валентині Гризодубовій повинен був з’явитись ще за її життя у 1987 році. Згідно чинному тоді законодавству двічі Героям Радянського Союзу ще за життя встановлювали пам’ятники на їх батьківщині.
Сім’я Гризодубових відома в усьому світі. Степан Васильович Гризодубов – один з перших в Росії та перший у Харкові авіаконструктор.
В.С.Гризодубова - депутат Верховної Ради СРСР першого скликання, врятувала від загибелі майже десять тисяч репресованих. У 1938 році жіночий екіпаж літака «Родіна» на чолі із Валентиною Гризодубовою здійснив безпосадковий переліт з Москви на Далекий Схід, першим у світі пролетів 5947 км. Командир авіаційного полку В.С.Гризодубова у роки Великої Вітчизняної війни здійснила майже 200 бойових вильотів. Після війни вона 37 років керувала Науково-Дослідним Льотно-Випробувальним Центром НДІ приладобудування...
Це далеко не повний перелік її визначних життєвих справ. А Харків вже два десятиріччя не може знайти коштів на встановлення пам’ятника народній Героїні. Подібна реакція влади - звичайна відмовка.
У Харкові багато пам’ятників. Та лише деякі з них присвячені видатним чи відомим харків’янам. А двічі Героя увагою обійшли та обходять до цієї пори. Міська влада в особі топонімічної комісії одного разу запропонувала встановити пам’ятник В.С.Гризодубовій на закритому подвір’ї будинку на вулиці Мироносицькій 54, де мешкала Гризодубова з батьками до 1929 року, та ще й за рахунок коштів, які повинен зібрати Музей.
Тільки навесні 2003 р. місце під пам’ятник було визначено та закріплене там було встановлено пам’ятний знак. І тільки коли він був встановлений, харківські скульптори висловили свою думку, що місце вибрано невдало. Є й інша невідповідність – географічно пам’ятник буде віддалений від місця проживання та навчання В.С.Гризодубової.
Та час невпинно тече, історичний ювілей не за горами. Бажано, щоб міська влада у вирішенні цього питання опинилася, не дивлячись ні на що, на висоті.
Зараз ми активно займаємось вирішенням питання, щодо виділення нового місця під установку пам’ятника В.С.Гризодубовій. Та нам в котрий раз пропонують надати довідку про обґрунтування доцільності спорудження пам’ятника.
Стосовно нового місця для пам’ятника, то громадськість наполягає на доцільності таких місць, як березовий гай біля входу на іподром, або ж зелена посадка на перехресті вулиць Весніна та Чернишевського. Вони безпосередньо пов’язані з родиною Гризодубових та зародженням авіації у Харкові.
Встановлення пам’ятника – це справа державна, а не окремого комунального закладу чи нечисленних ентузіастів.
У цьому і полягає проблема збереження та популяризації спадщини сім’ї Гризодубових. Громадськість Росії також довгий час наполягала та боролася за встановлення пам’ятника Валентині Степанівні. Зараз уже це питання там вирішено. Та в Україні і, зокрема у Харкові, воно загострюється з плином часу.