Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень)
На основі результатів аналізу шпильок Дніпро-Донецького Лісостепу з'явилася можливість припустити, що за сіверськодонецькою групою пам'яток стоїть окреме плем'я. Його територія обмежувалася лісостеповою частиною сіверськодонецького Правобережжя. Можливо, це було плем'я меланхленів, яких згадував Геродот.
У етнокультурній історії населення сіверськодонецького Лісостепу у скіфську добу виділено три основні періоди.
Перший період(кінець VII ‑ перша половина VI ст. до н.е.). Цей період характеризується появою нового населення у сіверськодонецькому Лісостепу. Основні типи поховальних споруд, зольники, традиції житлобудівництва та влаштування захисних споруд, особливості керамічного комплексу та набору прикрас вказують на те, що вихідними районами міграції могли бути басейн Ворскли та Правобережний Лісостеп. У цей час сіверськодонецькі пам'ятки не були локальною групою (племенем), а утворювали східну периферію етнокультурної спільності Дніпровського Лісостепового Лівобережжя.
Другий період(друга половина VI ‑ три перші чверті V ст. до н.е.). Саме у цей час після періоду заселення та освоєння нової території оформлюються три племінні угрупування у басейнах Сули та Псла, Ворскли та Сіверського Дінця. Поділяється на два етапи.
Перший етап(друга половина VI ‑ початок V ст. до н.е.). Перехідний час (середина-перша чверть VI ст. до н.е.) між періодами практично не забезпечений джерельною базою. До цього часу відноситься лише одне поховання. Немає і чітко датованих цим часом комплексів чи шарів на поселеннях та городищах. Тому неможливо на сьогодні реконструювати події, які призвели до зміни основних типів матеріальної культури ранньоскіфського часу. У відповідь на порушення стабільності у регіоні наприкінці VI ‑ V ст. до н.е. місцеве населення проводить укріплення поселень та з'являються городища.
Другий етап(перші три чверті V ст. до н.е.) характеризується нестабільною етнополітичною ситуацією. Значна бойова міць напівкочової знаті Лісостепу (нащадки скіфів перших "хвиль") була була своєрідним стримуючим фактором для степовиків. Створення укріплень, перенесення частини поселень з порубіжжя зі степом більше схожі на запобіжні міри. Таким чином, можливо припустити, що відносини між будинським союзом племен та скіфами будувалися на засадах "озброєного нейтралітету". На сьогодні слідів військових дій серед даних археології немає.
Третій період(остання чверть V ‑ IV ст. до н.е.). У кінці V ‑ IV ст. до н.е. частина сіверськодонецького населення просувається на схід. Появу значної кількості золотих речей у похованнях IV ст. до н.е. (особливо середини-третьої чверті цього століття) ми, слідом за Л.І. Бабенко, схильні пояснювати участю сіверськодонецьких дружин у військових походах скіфів, хоча ми не виключаємо можливість збагачення місцевої верхівки за рахунок інших джерел.
На сьогодні можна констатувати факт військового контакту сіверськодонецького населення з прикубанським у останній чверті IV ст. до н.е. Масштаби та наслідки цих подій на базі археологічних джерел встановити не вдається. Зникнення сіверськодонецьких пам'яток скіфської доби на початку III ст. до н.е. було відображенням єдиного для Північного Причорномор'я процесу, причини якого досі дискусійні.