Нові неолітичні пам'ятки на Харківщині

Палеолітична експедиція ХІМ протягом останніх років веде дослідження на території Ізюмського та Балаклійського районів Харківської області. Наслідком цих робіт стало відкриття ряду нових пам'яток, частина з яких датується неолітичним часом.

В Балаклійському районі поблизу с. Волобуєвка зафіксовано місцезнаходження артефактів кам'яного віку. Це місцезнаходження було локалізованого у 1931 р. М. В. Сибільовим. У 1989 р. його оглянув Ю. В. Буйнов і зробив припущення, що тут знаходилось місце виробітку крем'яної сировини, позначене ямами та викидами у вигляді кіл над ними. Він повідомив, що профілі ям спостерігались у зрізі схилу берега р. Чепель на протязі 1,5 км від с. Волобуєвка в напрямку с. Чепель (Березанская С. С., Цвек Е. В., Клочко В. И., Ляшко С. Н. Ремесло эпохи энеолита-бронзы на Украине. ‑ К., 1994. ‑ С. 47). Нами була обстежена територія довжиною приблизно 1 км вздовж обох берегів р. Чепель від с. Волобуєвка в напрямку с. Чепель: означені місця виробітку візуально не фіксуються.

Під час огляду території на схід від с. Волобуєвка вздовж правого берега р. Чепель було встановлено, що крем'яні артефакти у великій кількості зустрічаються на мисоподібній площадці, що обмежена вигином берегу річки та давньою балкою, яка простежується пониженням рельєфу. Висота площадки над рівнем річки складає приблизно 10 м. Підйомний матеріал було зібрано головним чином на бровці тераси. Основна площа мису розорюється і під час огляду була засіяна сільськогосподарськими культурами. У вертикальному розрізі схилу берега річки видно виходи корінних порід, що складаються з низькоякісного кварциту та мергеля. Вироби з кварциту, про наявність яких згадував М. В. Сибільов, не знайдені. Куски кварциту, що трапляються, не мають слідів обробки. У верхній частині цього стратиграфічного горизонту зустрічаються перевідкладені кремні в формі ніздрюватих конкрецій розмірами 10-15 см. Кремінь низької якості, чорного та темно-сірого кольору, з тонкою вапнистою кіркою, в середині багато каверн та включень. Пластичні якості сировини невисокі: кремінь дає раковистий злам з грубою хвилястою поверхнею. На приречній поверхні краю площадки, власне на полотні ґрунтової дороги, були зібрані вироби з кременю, в тому числі і лусочки. Весь зібраний кремінь розпадається на дві групи: з патиною і не патинований. Колекція непатинованих кременів налічує 35 екземплярів і складається із заготовки одноплощадкового клиновидного нуклеусу, біфасіально оббитого шматка кременю, 22 відщепів (2 мають невеличкі ретушовані ділянки), 11 лусочек (з них 3 напівпервинних). Судячи з форми нуклеусу, ця колекція може бути віднесена до неолітичного часу.

Наступні пам'ятки розташовані на території Ізюмського району.

Місцезнаходження біля с. Синичине розташоване в 300 м на південний захід від села, в 250 м на південний захід від пізньопалеолітичної майстерні, яка досліджувалась експедицією ХІМ у 1989-2002 рр. Невелике скупчення кременю із слідами обробки локалізовано вздовж ґрунтової дороги, що обмежена лісовими насадженнями, вище майстерні по схилу вододільного плато. Кремінь зустрічається на місці відслонення кори вивітрювання крейдяних порід. Тут безпосередньо під дерном відслонюється мергелева щебінка, яка містить різні за розміром шматки кременю та крем'яні жовна. На ділянці довжиною приблизно 30 м було знайдено 5 непатинованих відщепів із сірого крейдяного склоподібного кременю.

Місцезнаходження біля с. Суха Кам'янка являє собою майстерню з обробки кременю площадкового типу. Воно знаходиться в 1,5 км на північний схід від села, на поверхні високої тераси правого корінного берега р. Суха Кам'янка, в 700 м на південний-південний схід від місця впадіння р. Суха Кам'янка до р. Сіверський Донець. Поверхня тераси розорюється, на ній зустрічаються розпорошені на великій площі численні сліди обробки кременю. Збір підйомного матеріалу проводився на ділянці 100х100 м, хоча потенційні розміри майстерні набагато перевищують цю площу. Тут було зібрано наступну колекцію: 2 заготовки одноплощадкових призматичних нуклеусів човноподібний двоплощадковий нуклеус з пласким фронтом, призматичний віджимний двохплощадковий нуклеус з округлим перетином, масивна реберчаста платівка, масивна овальна біфасіальна заготовка (преформа сокири), 4 дисковидні заготовки, 25 відщепів, з яких 1 має ретушовану ділянку, та 2 ‑ ретуш утилізації. Для обробки застосовувався напівпрозорий крейдяний кремінь сірого коліру. Матеріал майстерні можна датувати неолітичною епохою.

Багатошарове поселення Кам'янка було відкрито на мису, біля впадіння в р. Сіверський Донець р. Суха Кам'янка, в 1,5 км на південний схід від с. Кам'янка. Мис являє собою горизонтально виположену терасу, що піднята над рівнем р. Сіверський Донець на 8-10 м. Поверхня мису розорюється. Тут було зібрано численний підйомний матеріал, що розпадається на комплекси від пізнього палеоліту до раннього середньовіччя. Неолітичну колекцію складають наступні групи виробів: нуклеуси, їх фрагменти та заготовки (заготовки призматичного нуклеусу та олівцеподібного призматичного нуклеусу донецького типу, залишковий одноплощадковий нуклеус з сегментовидним робочим фронтом та пласкою тильною стороною, що призначався для виготовлення віджимних платівок та мікроплатівок фрагментований віджимний призматичний нуклеус з округлим перетином, фрагмент призматичного нуклеусу); відщепи (на одному ‑ ретушована ділянка); платівки та їх фрагменти. Знаряддя представлені грубим концевим скребком на масивному напівпервинному відщепі.

Отже, перелік неолітичних пам'яток, розташованих на території Харківської області, поповнився, і цей, безумовно, цікавий період кам'яного віку чекає своїх дослідників.