Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини
Тези наукових доповідей (повідомлень) 2009
Протопопівський могильник знаходився в урочищі “Могилки”, на правому березі річки Нецвітайки (права притока р. Уди), на південній околиці однойменного села Дергачівського району Харківської області. На час розкопок могильник нараховував 15 курганів, безсистемно розташованих одне від одного на відстані 20-40 м.
Досліджувався могильник на протязі двох сезонів ‑ у 1973 році експедицією УТОПІК під керівництвом Н.Г. Коленченко [Коленченко, 1973] та в 1976 році експедицією Харківського історичного музею під керівництвом В.Г. Бородуліна [Бородулин, 1976; 1977]. В результаті було розкопано 8 курганів та 2 два зруйнованих поховання без насипу. Крім цього, зберіглися уривчасті відомості про зруйнований при будівництві трансформаторної підстанції курган, у поховання якого була виявлена амфора. Таким чином, загальна кількість поховальних комплексів сягає 11.
Насипи курганів мали круглу у плані форму, лише в кургані № 2/1973 був зафіксований овальної форми насип, витягнутий у меридіональному напрямі (19/16,5 м). Більшість насипів збереглася на висоту до 1 м, лише у двох курганів висота наближалася до двох метрів.
Сліди тризни зафіксовані у двох випадках. У декількох курганах відзначена наявність глиняного викида товщиною 0,35-0,5 м (№№ 1/1973, 1/1976, 2/1976, 5).
Серед поховальних споруд можна виділити конструкції двох типів. Абсолютно переважаючий у могильнику тип поховальної споруди ‑ ґрунтові прямокутні ями. Дерев'яна гробниця стовбової конструкції, що споруджена у ґрунтовій ямі, зафіксована в одному випадку.
Площа могил коливається від 2,15 до 8,37 м², глибина могил від рівня стародавнього горизонту зафіксована у 6 випадках, коливається від 1,6 до 2,15 м. Всі без виключення могили були орієнтовані у меридіональному напрямі. У двох могилах були споруджені ніші.
Всі поховання здійснені за обрядом інгумацїї, кісткові рештки небіжників зафіксовані у 9 похованнях.
В могильнику переважають одиночні поховання (8 випадків), лише у кургані № 2/1976 зафіксовані рештки двох небіжників.
Орієнтування небіжників визначено у 5 випадках ‑ усі без виключення, у тому числі й у парному похованні, лежали головою на південь.
Пануюче положення кістяка ‑ витягнуте на спині, ноги прямі, руки вздовж тулуба. В двох випадках небіжник лежав під західною стінкою (№№ 1/1973, 1/1976), в одному ‑ по центру могили (№ 5). В парному похованні (№ 2/1976) небіжники були розміщені вздовж східної та західної стінок могили.
Найбільш цікавою рисою поховального обряду Протопопівського могильника є присутність різноманітних наборів кінського спорядження, що визначають символічну присутність у могилі безпосередньо верхового коня (№№ 3 та 5).
Зафіксовано 5 різноманітних випадків (№№ 1/1973, 2/1973, 1/1976, 5, 8) використання вогню у поховальному обряді. Напутня м'ясна їжа зафіксована в одному випадку ‑ в південно-східному куті могили кургану № 1/1973 разом з ножем знаходилися кістки дрібної рогатої худобини.
Із 11 поховань у трьох інвентар був відсутній, що, ймовірніше за все, слід пов'язувати з їх пограбуванням. Решта поховань також була пограбована, отже у жодному випадку ми не маємо справи з більш-менш повним комплектом інвентарю, що супроводжував похованих.
Найбільш репрезентативна категорія поховального інвентарю ‑ предмети озброєння, що були присутні у 7 похованнях. Чисельно переважають бронзові наконечники стріл, що у кількості від 2 до 142 екземплярів виявлені у 6 похованнях.
У чотирьох комплексах виявлені залізні наконечники списів чи їх залишки ‑ у трьох похованнях (№№ 1/1973, 1/1976, 5) по одному, ще в одному (№ 3) ‑ два. Окрім кургану № 1/1973, наконечники списів супроводжувалися знахідками втоків.
Захисний обладунок репрезентований одним випадком ‑ в кургані № 5 дещо вище кісток тазу похованого зафіксовано залишки шкіряного поясу.
Предмети кінського спорядження виявлені у двох похованнях, причому в обох випадках вони знаходилися у спеціальних нішах. Не виключено, що в кургані № 3 знаходився майже повний комплект деталей однієї вуздечки ‑ 2 бронзові псалія з залишками сильно корозованих залізних вудил, нащічники, налобники, дрібні вуздечні бляхи, ворварки. Комплект з кургану № 5 менш повний ‑ відсутні вудила та псалії, але знаходилася така рідкісна для лісостепових пам'яток зокрема та курганів V ст. до н.е. загалом, нагрудна прикраса як підвіска-лунниця. Її доповнювали 2 нащічника, 2 пряжки, 24 дрібні бляшки та 3 ворварки. Ще одна ворворка виявлена в похованні кургану № 1/1973, але вона могла бути оздобою і військового спорядження.
В чотирьох похованнях виявлений глиняний посуд ‑ дві амфори та два глечики: дворучний та без ручок. Знаряддя праці репрезентовані залізними ножами з кістяною рукояткою.
Таким чином, можна виділити наступні риси поховального обряду Протопопівського курганного могильника:
1. Відсутність у могильнику курганів з великими насипами.
2. Абсолютне домінування курганів з однією могилою, що впущена в материк.
3. Перевага серед поховальних споруд простих ґрунтових ям, незначних за площею та глибиною.
4. Домінування меридіонального орієнтування поховальної споруди.
5. Домінуючий обряд поховання ? витягнуте трупоположення на спині.
6. Перевага одиночних поховань.
7. Відсутність дитячих та підліткових поховань.
8. Домінуюче орієнтування небіжників ? головою на південь.
9. Значне розповсюдження різних форм ритуального застосування вогню.
10.Присутність в ряді поховань предметів кінського спорядження.
11.Відносна одноманітність поховального інвентарю з переважанням предметів озброєння, кінського спорядження та глиняного посуду.