Історіографія традиційного українського костюма

Основу вивчення українського костюма на ранніх етапах його історичного розвитку становлять дані археології і писемно-історичні джерела. Велику спадщину з цього питання залишили історики, етнографи, антропологи, фольклористи, письменники. Чималий речовий матеріал зберігається в музейних колекціях та фотоархівах. До сьогодні ці відомості поповнюються за рахунок постійних етнографічних експедицій по збиранню матеріалу в різних кутках України.

Початок ґрунтовного наукового дослідження українського традиційного костюма збігається з розвитком капіталізму. До сер. ХІХ ст. увага дослідників значною мірою була зосереджена на духовній культурі українців (на описі їхніх звичаїв, обрядів, вірувань тощо). У другій половині століття інтерес до матеріальної культури зростає, це стосується і одягу. Але в деяких творах загальноісторичного та загальноетнографічного характеру, які надруковані у більш ранній період, зовсім коротко описується народний одяг. Цікавими джерелами кін. XVIII – поч. ХІХ ст. є історичні та етнографічні праці О. Рігельмана (Ригельман А.И. Летописное повествование о Малой России и ее народе и козаках вообще… М., 1847), О. Шафонского (Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание. К., 1851), І. Георгі (Георги И.Г. Описание всех обитающих в Российском государстве народов. СПб., 1799. Т. І.), у яких не лише описано, а й замальовано народний одяг різних соціальних верств: селян, міщан, козаків, представників українського панства. Але ці описи загальні, недостатньо документовані, щоб за ними можна було встановити, до якого типу належить той чи інший вид одягу. Цікаві матеріали, переважно про Слобожанщину подав російський вчений В.Зуєв, який в 1781–1782 рр. відвідав Україну (Путешественные записки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 гг. СПб., 1787).

Велику роль у розвитку етнографічних знань в Україні відіграло організоване у 1845 р. Російське географічне товариство, де працювала ціла плеяда прогресивних українських учених. В цей час відбувається перехід до організованого систематичного збирання етнографічних матеріалів та розуміння необхідності докладного, суворо докумен­тованого опису традиційного одягу. Дедалі частіше з’являються друковані етнографічні описи окремих повітів та сіл, в яких відтворюються як місцевий одяг в цілому, так і окремі його складові. Етнографічний матеріал з українського народного одягу бачимо у наукових працях сер. ХІХ – поч. ХХ ст., які відкрили новий етап систематичного етнографічного дослідження традиційного одягу українців: П. Чубинський (Чубинский П.П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край. СПб., 1877. Т. VII. Вып. 2.), Б. Познанський (Познанский Б. Одежда малороссов // Труды ХІІ археологического съезда в Харькове. М., 1902. Т. ІІІ.), В. Богданов (Богданов В. Из истории женского южновеликорусского костюма // Этнографическое обозрение. 1914. № 1-2).

Значний внесок по темі зробили дослідники кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Хв. Вовк (Волков Ф.К. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. Петроград, 1916. Т. ІІ.) та К. Мошинський, які узагальнили все, що було зроблено попередниками та почали вивчати одяг українців у порівнянні з костюмом інших народів, виділяючи головні класифікаційні ознаки.

У працях дослідників др. пол. ХХ ст. Г. Маслової (Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в ХІХ – н. ХХ в.// Восточнославянский этнографический сборник. М., 1956.), Я. Прилипка (Прилипко Я.П. Етнокультурні зв’язки болгар і східних слов’ян (на матеріалах одягу). К., 1963), К. Матейко (Матейко К. Одяг / Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва. Львів, 1969) робляться узагальнення щодо розвитку українського традиційного костюму. Але етнографічна література не завжди здатна вичерпно розкрити всі особливості традиційного костюму, які необхідні спеціалістам, котрі створюють сучасний одяг. В ній відсутні детальні описи з ілюстраціями, тому значну цінність становить колективна монографія “Українська минувшина” (К., 1993) – довідник з традиційної культури українців, для створення якого об’єднались етнографи А. Пономарьов, Л. Артюх, О. Боряк та ін. Автори намагаються представити традиційну українську культуру як систему, що включає духовну та матеріальну складові, а також зв’язки з іншими соціальними системами. Один з розділів довідника присвячений одягові, його складникам та знаковому коду.

У книгах К. Матейко “Український народний одяг” (К., 1977) та Т. Ніколаєвої “Історія українського костюма” (К., 1996) подана характеристика українського костюма та його ґенеза. Це своєрідні навчальні посібники з даного питання.

Альбом О.В. Астахової, Т.М. Крупи та В.А. Сушко “Свята та побут Слобожанщини” (Х., 2004) розповідає про етнографічні особливості Слобожанщини. Окремий розділ присвячений традиційному вбранню слобожан як одному з наймасовіших видів народної творчості.

Знання історії українського костюма необхідні для професійної освіти істориків, етнографів, художників-модельєрів – узагалі для естетичного виховання підростаючого покоління, прищеплення йому любові до рідної культури, її цінностей.