Зміна форм власності і її соціальні наслідки в Незалежній Україні

Початком реформування державної власності в нашій державі стало затвердження Верховною Радою України 31 жовтня 1991 року Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, якою було передбачено широкомасштабну трансформацію державного сектору в ринкову економічну систему через приватизацію і створення підприємств різних форм власності.

Нині в умовах формування в Україні ринкових відносин однією з важливих проблем, що виникла перед державними органами, є розроблення та впровадження в практику господарювання системи державного регулювання процесів забезпечення конкуренто­спроможності підприємств у результаті появи ефективних власників.

Зміна форм власності, яка, насамперед, мала знайти ефективного власника, сприяти збільшенню надходжень коштів до державного бюджету від високоорганізованої роботи приватизованих підприємств, підвищенню ефективної діяльності та забезпеченню їх конкуренто­спроможності, не всюди принесла очікувані результати.

Розпорошення колишньої державної власності серед дрібних акціонерів, безвідповідальність керівництва приватизованих підприєм­ств за знищення виробництва, розтягування колективної власності, осо­бисте збагачення – основні негативні наслідки приватизації.

Підвищення уваги суспільства до зміни форм власності у зв’язку із  зростанням їх економічної актуальності та соціальної значущості зумовлює переосмислення результатів та розроблення нових підходів  до оцінки реформування власності в Україні. Нині акцент  зміщується не на кількості отриманих від змін форм власності коштів, що надходять від продажу об’єктів, а на тому наскільки ефективно реструктуризоване підприємство працюватиме, як поліпшуватиме соціальне становище працівників, сплачуватиме податки та борги.

Зміна форм власності має бути не лише інструментом досягнення конкретних економічних результатів, але й засобами соціальної і політичної перебудови суспільства, трансформації системи господарювання в Україні.

Ефективне формування недержавного сектору вітчизняної економіки в поєднанні з державним сектором забезпечить високу ефективність господарювання  як з економічного погляду, так і соціального.

Як показує досвід країн Центральної Європи і країн Балтії, негативне ставлення суспільства до приватизації змінюється на доброзичливе після того, як стає очевидним її позитивний вплив на загальноекономічну та соціальну ситуацію. В Україні цього поки що не відбулося. Проте у сфері громадянської свідомості зміна форм власності привела до позитивних змін. За даними соціологічних опитувань, нині у порівнянні з початковим періодом реформ зростає  готовність населення працювати в приватному секторі економіки, та й рівень соціального самопочуття працівників там вищий, ніж у державному.

Таким чином, незважаючи на всі труднощі, чимало з яких зумовлені об’єктивними причинами, зміна форм власності в Україні виконує роль фундаменту економічних реформ, на основі яких відбувається зростання добробуту народу.