Конференція, присвячена 15 річниці незалежності України
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Культурні події на Харківщині у 90-х роках 20 століття відбивали нову соціальну парадигму значущості надбань індивідуалізму, що змінила феномен «героїчного виміру життя». На фоні об’єктивних економічних труднощів відбувалися пошуки нових форм культурних категорій як плоду вільного суспільства, де щастя і добробут окремого члена соціуму стають незмінним орієнтиром.
Складність і багатозначущість процесу становлення нових орієнтирів і парадигм віддзеркалювали як нівелювання моральних горизонтів, зниження кількості відвідувачів закладів культури, з одного боку, так і сплеск нового українського національного відродження, створення понад 30-ти національно-культурних товариств, з другого. У цьому зв’язку з’явилася нова риса культурного обличчя регіону – це фестивальне життя. Близько 40 творчих фестивалів, концертів, оглядів різних за жанрами і формами організації почали проводити на постійній основі в Харківській області з початку 90-х років.
Найяскравішими подіями театрального життя кінця 20 століття на Харківщині були поява театрів–студій. Творчий пошук невеликих динамічних колективів, нові методи і прийоми розуміння природи театрального дійства академічних театрів стали рушієм нового сценічного мистецтва регіону. Це і спектаклі режисера А. Жолдака, театр С. Пасечника, А. Конькова, молодіжні театри “Мадригал”, “Публіцист” та інші.
Якісних змін зазнала і музейна справа. Протягом 90–х відкрився простір для великої кількості авторських виставок. Вони вийшли за межі традиційних відомих експозиційних площ. Для експонування талановитих робіт молодих майстрів надаються нові недержавні сучасні галереї і виставкові зали: “Художня галерея “АВЕК”, “Український засів”, “Маестро” та ін.
Турбота про спадкоємність молодих талантів – митців краю простежується у створенні чисельних шкіл естетичного виховання, в тому числі з’явився перший в Україні заклад нового типу з мистецьким профілем навчання – Ліцей мистецтв. Для підтримки обдарованих дітей з малозабезпечених сімей та сиріт облдержадміністрацією були запроваджені 30 стипендій “Надія Слобожанщини”.
Відлунням благих сподівань культурної еліти доби національного відродження 20 століття стало і поява нових скульптурних композицій і пам’ятників, встановлення яких було неможливим у тоталітарні часи. Під охороною держави зараз перебувають 2710 пам’ятників історії та культури Харківщини. З них до державного реєстру внесено 1662 пам’ятки археології та 844 пам’ятки історії.
З метою посилення державної підтримки культури в Україні, підвищення її ролі в розвитку демократичного громадського суспільства згідно Указу Президента України 2003 рік було проголошено Роком культури в Україні.
Протягом 2003 року у концертно – гастрольній та театральній справі проведено близько 20 заходів з відзначенням ювілеїв закладів культури і мистецтва, відомих митців Слобожанщини, державних і професійних свят, відбулися 17 прем’єр вистав ХАТОБу, театру ім. Т. Г. Шевченка. Вагомими культурними внесками 2003 року були введені в дію старого приміщення академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна, кілька периферійних музеїв області, в тому числі як філії харківських державних (літературного та історичного): “Гната Хоткевича”, “Харківщина у роки Великої Вітчизняної війни”. Харківському театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва в тому ж році було вручено диплом про присвоєння йому звання академічного.
Кінематограф, бібліотечна справа та комп’ютерна мережа у Харківській області різко розподіляються на сільські та міські за фінансуванням на користь останніх. Звідси слабо розвинуті їх матеріальна база на периферії, низькі показники всіх видів діяльності цих підрозділів галузі. І хоча у 2003 році у 2-3 рази підвищилися показники з поліпшення матеріально – технічної бази та проведення ремонтних робіт у закладах культури, але недостатньо. Негативно позначається на розкритті творчого потенціалу окремих колективів відсутність власних приміщень. І для галузі в цілому, яка стала називатися з 2005 року “Культура, відпочинок і туризм” головною проблемою залишається фінансування в повному обсязі, підтримка існуючого творчого потенціалу, соціальні питання працівників галузі.