Конференція, присвячена 15 річниці незалежності України
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Зіновій-Богдан Хмельницький народився в останні роки XVI століття (згідно з документальними даними, близько 1595 р.), був з 1646 року генеральним аудитором, або ж, як казали його мовою, писарем запорізького війська — так називали мешканців України, підданих Речі Посполитої, котрі були об’єднані в реєстрові полки і користалися деякими привілеями, в тому числі правом володіти землею, не маючи шляхетського походження. Посада генерального писаря була дуже важлива. Він неодмінно виступав посередником при усіх угодах між королем або сеймом і козаками, вів облік привілейованих, чи, як говорилося у Польщі, реєстрових козаків, кількість яких незадовго перед тим була визначена у 6 тисяч. Одне слово, він був канцлером, речником і замісником своєї нації. Це була найзначніша особа після гетьмана, і, якщо гетьман переважно був неписьменним воїном, що доволі часто траплялося, генеральний писар ставав керівником усього війська. Богдан Хмельницький, дбаючи про інтереси козацтва, пішов шляхом розвитку тих зародків національної державності, які почали формуватися на Запоріжжі та Півдні Київського воєводства з другої половини XVI ст.
Так на політичній карті Європи з’явилася Українська козацька республіка з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою та соціально-економічних відносин. Хмельницький першим із політичних діячів не лише висунув завдання створення незалежної держави, до складу якої мали війти всі етнічно українські землі, а й зробив усе можливе для його розв’язання. І лише вкрай несприятливий для України стан міжнародних відносин не дозволив йому досягти мети. Проте в конкретно-історичних обставинах середини XVII ст. гетьман, пішовши на Переяславську угоду, обрав найоптимальніший варіант з усіх можливих: передбачала входження Української держави до складу Росії на конфедеративних засадах і, таким чином, дозволяла зберегти основні політичні та соціально-економічні завоювання українського народу в роки Визвольної війни, а також відкривала шлях включенню до козацької республіки західноукраїнських земель.
За гетьманування Богдана Хмельницького на території Української козацької республіки були ліквідовані магнатське та шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинна система господарства, кріпосницькі відносини, що зумовило грандіозний соціально-економічний переворот. Переважна більшість селян отримала особисту волю, право спадкоємного володіння землею та сільськогосподарськими угіддями, а також можливість вступати до козацького стану. Таким чином, було зроблено важливий крок на шляху до утвердження в Україні селянської власності на землю. Крім того, тоді виникли сприятливі умови для еволюції козацького господарства в господарство фермерського типу.
Очоливши процес формування Української держави, Хмельницький вів активну й широку державну та політичну діяльність. На визволеній території України виник новий державний апарат, прототипом якого були установи, що існували на Запорізькій Січі. Свої знання та досвід у сфері дипломатії Хмельницький як керівник Української держави, що склалася в ході визвольної війни, використовував у дипломатичних відносинах із багатьма країнами.
Зовнішні відносини, дипломатію Хмельницький теж підпорядковував визволенню українського народу від гніту шляхетської Польщі, утвердженню Української Гетьманської держави. Зберігся уривок листа Олівера Кромвеля, в особі якого Англія, що переживала тоді буржуазну революцію, звертаючись до українського гетьмана, висловлювала йому велику пошану. Блискучий політичний і дипломатичний талант українського гетьмана ставив його в перший ряд керівників європейських держав.
Сусідні країни оцінювали Україну періоду Богдана Хмельницького як самостійну державу. Богдан Хмельницький здійснював широко розгалужену міжнародну діяльність і мав дипломатичні відносини з багатьма державами, листуючись ними, укладаючи договори, обмінюючись посольствами. Монархи, князі та інші родовиті голови держав зверталися до Богдана Хмельницького, називаючи його “приятелем”, “другом”, “братом”, як це було прийнято в стосунках між володарями незалежних держав. Отже, чужоземні монархи та держави трактували Україну, незважаючи на договір 1654 р., як самостійну, окрему від Москви державу, а гетьмана — як самостійного государя.
По звістці про самовільний відступ корпусу Ждановича Богдана Хмельницького розбив параліч, і за кілька днів великого гетьмана не стало. Закінчив він свій земний шлях 6 серпня 1657 р. у Чигирині.