Конференція, присвячена 15 річниці незалежності України
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Село Пан-Іванівка (нині Сковородинівка) на Золочівщині відоме в історичних джерелах з 1732 р. як хутір, заснований вільшанським сотником Іваном Ковалівським. Його син Андрій, переселивши сюди чимало кріпаків і збудувавши церкву Спаса–Преображення (1795 р.), перетворив хутір на село. Саме в цей час (1790–1794) в його садибі жив, помер і був похований великий український філософ і поет Г.С. Сковорода. В першій половині ХІХ ст. маєтком володіли А.І. Ковалівський, його син П.А. Ковалівський, О.К. Кузін та його дочка. З пізніших власників садиби відомий Жилінський, що поклав 1874 р. мармурову плиту на могилу мислителя. На початку ХХ ст. садиба належала купцю А.А. Крейнеру, що значно розширив старовинний будинок Ковалівських. З дореволюційного часу збереглися також будинок панської контори (нині клуб) і амбар. 1922 р. жителі села вирішили перейменувати його на Сковородинівку. 1930 р. організований колгосп ім. Г.С. Сковороди (з 2000 р. – СТОВ ім. Г.С. Сковороди). 1922 р. в селі створено парк-заповідник філософа, 1960 р. – його громадський музей, а 1972 р. – державний літературно-меморіальний музей (з 2003 р. – обласний комунальний заклад).
В експозиції і фондах ОКЗ “Літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди” є ряд матеріалів з історії села. В новій експозиції представлені (в копіях) перша згадка про Пан-Іванівку (за “Історико-статистичним описом Харківської єпархії” Філарета (Гумілевського), карта Золочівського повіту 1780 р., протокол загальних зборів селян з рішенням про перейменування села (8 грудня 1922 р.), фото могили філософа (1888 р.) фотознімок відкриття першого пам’ятника філософу в селі (1926 р.).
В фондах музею зберігаються групові знімки працівників колгоспу та СТОВ ім. Г.С. Сковороди (1972, 2004), фото будинку правління колгоспу (1972). Унікальною є фотографія Спасо-Преображенської церкви (1937), спаленої німецько-фашистськими загарбниками 1943 р. В музеї зібрано чимало фотографій пам’ятних сковородинівських місць села – 700-літннього Сковородинівського дуба (починаючи з 1939 р.), пам’ятного знака біля нього (1962), Сковородинівської криниці (до 1972 р.), будинку Ковалівських (до 1972 р.), могили філософа (1958, 1960), арки-входу до меморіального заповідника (1960, 1969), пам’ятників поетові роботи скульпторів Б.Кротко (1926–1938), І.Мельгунової (1958, 1964), І.Кавалерідзе. Деякі з цих об’єктів вже не існують (перші два пам’ятники, арка) або змінили вигляд в ході реконструкції (будинок, могила, криниця). Дуб 1979 р. засох, а 1994 р. впав і був реставрований. Не збереглося і фотографій або малюнків даних об’єктів (крім могили) дожовтневого часу. Це надає значної цінності фотографіям, які дозволяють скласти враження про первісний вигляд пам’ятних місць села. Є також фотографії двох ставків (з 1960 р.), що існували ще за часів Сковороди. Найдавніші і найцінніші знімки були передані музею сковородинознавцем А.М.Ніженець, О.М.Кудієм (сином місцевого поета М.Н.Кудія) та жителькою Золочева В.І.Манжаренко. Найцікавіші з фотознімків (або їхні копії) використані в експозиції.
Зберігаються у фондах фотокопії документів, пов’язаних з відзначенням у 1922 р. 200-річного ювілею філософа. Серед них – вищезгаданий протокол, звіт комісії губнаросвіти про огляд сковородинівських місць села, доповідь сільського комітету по вшануванню пам’яті Г.С.Сковороди, лист Г.І.Петровського сільському комітетові по влаштуванню пам’ятника (1926).
Зібрані в селі етнографічні предмети (посуд, деталі прялок, ярмо, рубель, серп, рогачі, чаплія, рушники) використані в експозиції для ілюстрування селянсько-козацького побуту часів Сковороди.