Дитячо-юнацька науково-дослідницька експедиція як інноваційна форма освітньої діяльності позашкільного закладу

Суть технологічних рішень в області освіти, що дозволяють підвищити його ефективність, на наш погляд, визначається способом ініціації позиційної еволюції дітей і дорослих в їх спільній освітній діяльності. Спосіб ініціації може істотно вплинути на швидкість і сам характер цього процесу. Задача організатора-проектувальника освітнього процесу полягає в забезпеченні ефективного соціокультурного проектування таких форм освітньої діяльності, при розвитку яких розглянута еволюція найбільш ефективна. Як одна з таких форм навчальної діяльності розглядається дитячо-юнацька науково-дослідницька експедиція.

Експедиція – форма освітньої діяльності, пов’язана з виїздом в іншу місцевість, мешканням, як правило, в польових умовах (наметовий табір) і виконанням задач по дослідженню якого-небудь природного, культурного, історичного (та ін.) об’єкту за допомогою адаптованих наукових методик під керівництвом фахівця, що має досвід проведення подібного типу досліджень в науці. Як правило, експедиційна група, що працює по певній методиці, мають чисельність 10-20 чоловік, у середині неї виділені тематичні групи по 2-4 людини, що виконують конкретну задачу та за зібраними даними – дослідницьку роботу. Найпереважнішими тематичними напрямами досліджень є: геологія, екологія, фольклоризм, історія, археологія. Нами розглядається модель експедиції, при якій вона є з емоційної і змістовної сторони центральним елементом освітнього процесу в навчальних групах позашкільних установ. З феноменологічної точки зору експедиція ділиться, як правило, на три функціональні етапи, кожний з яких є окремим етапом в еволюції свідомості, позицій, рефлексії її учасників, відособлений в їх суб'єктивному внутрішньому часі. Ці етапи не є строго послідовними – вони можуть розвиватися десь одночасно, десь уриватися і потім виникати знов. Задача проектування і організації експедиції зводиться до того, щоб виділити ведучий психологічний процес на кожному з етапів і забезпечити саме оптимальне його проектування виходячи з вимоги ефективності еволюції функціональних позицій в позначеному вище напрямі. В експедиції відбувається стисла періодизація життя: в розумінні і рефлексії, різко швидшає еволюція функціональних позицій учасників освітнього процесу. В процесі експедиції відбувається еволюція позицій сприйняття: від споглядання – сприйняття – діяльність – рефлексія – розуміння.

Експедиція дозволяє підійти до рішення ще однієї актуальної проблеми освіти – проблеми самостійного практичного застосування, отриманих в ході навчання теоретичних знань, їх привласнення, введення в актив вживаних технік власної діяльності. Для цього необхідне рішення практичних учбових задач. В рамках класно-урочної, лекційної, семінарської, лабораторно-практичних схем відтворюється “аудиторний метод” практичного застосування отриманих знань, в цих умовах складно перепроектувати зовнішні умови освітнього середовища так, щоб вони були не завжди передбачені, вимагали б, перепроектування умов і способів рішення задач відповідно до виникаючих умов, звідси вимоги їх постійного аналізу і зміни. Задача пошуку освітньої форми, що задовольняє вимогам постійного “природного аналізу” ситуації, пошуку методів рішення задачі в умовах, що змінилися, успішно розв’язується при організації польових досліджень в умовах науково-дослідницької експедиції. Експедиція є форма і спосіб переводу вихованців , що вчаться, в іншу реальність, в якій вони вимушені застосовувати загальні схеми і прийоми, засвоєні в процесі навчання, в конкретних умовах; тренуються і засвоюються способи рішення ситуацій, але не визначений можливий характер цих ситуацій. В них учні виявляються перед необхідністю по-перше, самостійно, відповідально (прогнозуючи можливі наслідки і відповідаючи за них), ухвалювати рішення без “опори”, звичайно присутньої в тому або іншому вигляді в міському житті; по-друге, застосування знань носить принципово діяльнісний характер, тут обмежені можливості імітації діяльності; від її якості залежать дуже конкретні і зрозумілі наслідки, зв’язані, наприклад, з якістю побуту.

Отримані фундамент теоретичних знань і методичні навички в умовах експедиції практично завжди вимагають усвідомлення і творчої корекції. В цьому функціональна суть експедиційної форми організації освітнього процесу: відтворити в новій реальності засвоєні в загальному вигляді моделі і закони (в школі, на заняттях гуртка); відчути “ситуативний смак” загальних речей – і через це досягти закріплення отриманих знань, а головне – методу дослідницької роботи в “справжніх реальних умовах” адаптації до нової, незвиклої і несподіваної для учнів дійсності.