Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В двадцять першому сторіччі відбуваються стрімкі зміни. Бурхливо розвиваються інформаційні технології та засоби масової інформації, посилюється конкуренція у сфері дозвілля та індустрії туризму. В освіті та науці запроваджуються інноваційні та інтерактивні методи роботи. Одночасно люди прагнуть пізнати більше про минуле власної країни, свого краю, своєї сім’ї [3, c.25]. Під впливом перерахованих факторів і відбувається формування нової моделі модернового музею.
Хибно і архаїчно вважати, що музей повинен залишатися таким, яким він був завжди. Адже він завжди був різним. Він повинен мінятися та пристосовуватися до нових умов та потреб відвідувачів.
Яким є сучасний відвідувач? Які вимоги він ставить до музею? Що може йому запропонувати музей? Це-низка нагальних питань та проблем, які першочергово потребують розв’язання.
Серед багатьох проблем сьогодення як теоретико-методологічних, так і практичних, пов’язаних з ефективною діяльністю музейних закладів, залишається питання модернізація.
Мета даної статті – показати деякі напрямки модернізації в сучасному музеї, задля його подальшої ефективної діяльності на сучасному етапі. Завданням стане проаналізувати позиції, пріоритетні чинники та подальше впровадження їх у діяльності ХІМ.
Важливим рушієм діяльності музею можна вважати його бренд. Слово іншомовного походження і має тлумачення. Бренд (англ. brand)— комплекс понять, які узагальнюють уявлення людей про відповідний товар, послугу, компанію або особистість. Широко використовується в маркетингу та рекламі, але тим не менше є фінансовим поняттям [1].
Чомусь, відразу, зазвичай, такі поняття, як музей і бренд, сприймаються як не сумісні один з одним. Відвідувачі та працівники музеїв розглядають музей як цілісний освітній заклад, а бренд націлює на думку про комерційну експлуатацію. В багатьох музеях слово «бренд» являється табу і використовується тільки співробітниками відділу маркетингу.
Відтак, важливо розглядати «бренд» не з точки зору логотипу чи графічного дизайну, навіть маркетингового ходу. Бренд-це суть організації і основа її щоденної діяльності. Всі виставки, експозиції із колекцій, можливі події повинні бути пронизані чіткою ідеологією музею.
Метою створення та просування бренду стане створення монополії в даному сегменті ринка.
В розробку бренду, як частини маркетингової стратегії Харківського історичного музею, де основною стануть пропозиції в галузі культурних послуг, необхідно включити наступні позиції:
1. Створити власний фірмовий слоган, приміром, «В серці міста – його історія». Слоган експресивний і використовується для підкреслення емоційних та функціональних вигод. Слоган певною мірою використовується, щоб передати відмінність від конкурентів.
2. Створити логотип закладу, куди включити абревіатура закладу, зображення його будівлі чи комплексу будівель або малих архітектурних форм, що знаходяться поруч та будуть єдиним цілим архітектурним ансамблем, приміром, центральної частини площі Конституції, образи, що асоціюються з ним, відобразити дату створення музею за допомогою числового позначення та зображення відповідного атрактивного експоната, підібрати відповідну кольорову гаму, можливо, поєднати сучасну колористику міста, що відобразить сучасну діяльність музею з коричнево-пастельною гамою, вкладаючи зміст закладу, що зберігає визначні пам’ятки минулого та сучасності, розробити графічний дизайн.
3. Створити фірмовий стиль, куди включити елементи, які підкреслять унікальність та відмінність від конкурентів. За основу взяти дві вище запропоновані пропозиції.
Бренд життєво важливий музею, як і інші організації, він відповідає на питання «чому». Чому відвідувачі будуть відвідувати той чи інший музей? Чому керівництву потрібно його фінансувати? Чому його повинні підтримувати спонсори?
Відповідаючи на питання «чому», бренди можуть сприяти росту ролі музеїв, зробити їх більше знаменитими і розкрити їх потенціал.
Встановлюючи основну концепцію музею, бренд виступає платформою і ричагом який задає напрямок діяльності творчого колективу, вибору колекції, тематику виставок. Бренд-це позиція, відношення музею до світу. Бренд спонукає відвідувачів приходити до музею знову і знову, мотивує кураторів і спонсорів, просуває нові ідеї і веде музей до самовдосконалення і комерційного успіху.
Не менш важливим джерелом поширення інформації про музей є інформаційний ресурс у вигляді інтернет-сайту. Оскільки основні завдання та функції музею викладені в його статуті, то веб-сайт як «відображення музею в інформаційному просторі», має виконувати ті ж самі функції, що й установа в «реальному житті» [6, c.53]. Значна частина музейної аудиторії зацікавлена в отриманні ґрунтовної інформації про сам музей, його програми та готова користуватися новими ресурсами.
В Харківському історичному музеї ведеться активна робота по створенню повноцінного, профільного, веб-сайту. Основною метою якого передбачено надання поширеної інформації про всі види діяльності та перспективи закладу.
Всі види інформаційних ресурсів, якими розпоряджається музей, як культурно-освітній та науково-дослідний заклад, усі види діяльності музею, що визначені його Статутом, а саме, культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’яткоохоронна робота [4, с. 2], його результати знайдуть своє відображення в інформаційному представництві (веб-сайті).
Науково-дослідна робота буде представлена науковими матеріалами та засобами професійної комунікації (у тому числі – міжнародне співробітництво), що передбачає здійснення комунікації співробітників музею з широким загалом та професіоналами, задля обміну досвідом, підвищення власного професійного рівня та ін. Зокрема, через сайт можна проводити наукові онлайн-конференції (або надавати можливість участі у «живих» конференціях учасникам, які з певних причин, не можуть бути на них присутніми), семінари та інші подібні заходи. Також, через сайт можна запропонувати відвідувачам взяти участь у майбутніх експедиціях на посадах, що не вимагають спеціалізованої кваліфікації.
Науково-фондова робота – поряд з можливостями, описаними вище, за допомогою сайту можна координувати роботу з відвідувачами щодо комплектування предметами фондів, придбання та обміну предметів музейного значення, а також спростити та автоматизувати роботу для спеціалістів та осіб, що цікавляться минулим з підбору музейних предметів, що зберігаються у фондах ХІМ для фотографування та інших видів копіювання, а також, отримання необхідної інформації про окремі предмети чи їх комплекси, проведення необхідних консультацій та ін.
Науково-методична (а також пам’яткоохоронна робота) – розміщення методичних матеріалів: посібників, інструктивно-методичних листів – з актуальних питань музейного будівництва, з метою удосконалення усіх видів роботи музеїв, здійснення дистанційного керування, консультування представників державних та недержавних музеїв області, а також проведення, за допомогою механізму, описаного вище, конференцій, семінарів та інших заходів.
Науково-освітня робота – може бути представлена переліком заходів та інших форм роботи, що організовує чи може організувати і провести музей, зокрема: оглядові та тематичні лекції-екскурсії по експозиціях і виставках, виїзні екскурсії, лекції з демонстрацією музейних предметів, музейні свята, тематичні вечори, зустрічі з уславленими земляками, уроки-екскурсії, клуби за інтересами, лекторії, дні спеціалізованого обслуговування відвідувачів, дні відкритих дверей та ін. Можливе також створення і відповідних освітніх програм в Інтернеті.
Науково-експозиційна робота може бути представлена за допомогою створення віртуальних експозицій, виставок, як таких, що вже існують, так і таких, що можуть бути створені і цікаві потенційній аудиторії (в цьому разі можна дати можливість відвідувачам самим взяти участь у створенні, проектуванні виставок чи окремих їх елементів).
Маркетинг – координація та проведення окремих елементів роботи щодо дослідження ринку та запитів споживачів культурних послуг, проведення акцій, заходів, fundraising (пошук ресурсів: людей, устаткування, інформації, часу, грошей та ін. для реалізації проектів та/або підтримання існування організації [5]), розміщення інформації про потреби музею в закупівлях та пошук контрагентів, залучення спонсорів, продаж сувенірної продукції та інша подібна діяльність.
Сюди ж можна включити таке поняття як «брендінг» - поширення інформації про бренд музею та створення його унікального іміджу. В цьому випадку можливості, що надає сайт є досить корисними.
Всі ці заходи є нині важливими та необхідними для сучасного модернового музею, які сприятимуть підвищенню якості роботи музею.
Важливим комунікаційним прийомом може стати соціологічне дослідження, що дасть змогу виявити різних фокус-груп із аудиторії музею, а також, екскурсійних та виставкових програм, підлаштуватися до бажань та потреб їх, тим самим підготувати спільний продукт, зібрати навкруг себе велику музейну аудиторію.
Пріоритетним чинником для діяльності музею варто вважати його рекламу. Методи поширення її можуть бути різними: ЗМІ, реклама в метрополітені та на всіх видимих носіях. Такі методи поширення реклами є традиційними і серед великого ряду реклами різного продукту важко вичленити культурну рекламу, тим самим, вона губиться.
Реклама може бути у вигляді: плакатів, банерів, на телевізійних екранах, на міському транспорті, у вигляді матеріалів для розповсюдження, SMS повідомлень, на екранах ТВ, радіо, в Інтернеті на сайтах, форумах, в чатах.
Наприклад, виставку «Україна. Час змін» можна представити за допомогою новаторських прийомів. По-перше, створити іменний квиток із зображенням фрагменту експозиції, адресою, годинами роботи та іншою додатковою інформацією. При отриманні такого квитка відвідувачі забажають його залишити на згадку, подивитися час від часу, показати друзям та знайомим. По-друге, створити серію заходів про визначних діячів сучасності. Показати діяльність та особисті речі визначних діячів в мистецтві, науці, Героїв України регіону:
- Мала Любов Трохимівна, директор інституту терапії АМН, академік НАН України і АМН України;
- М’ялиця Анатолій Костянтинович, радник Президента України, генеральний директор Харківського державного авіаційного виробничого підприємства;
- Борисюк Михайло Дем’янович, генеральний конструктор бронетанкобудування України, начальник Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені О. О. Морозова, генерал-лейтенант;
- Криворучко Анатолій Тихонович, директор ТОВ «Агрофірма «Новий шлях»», Борівський район Харківської області;
- Бугаєць Анатолій Олександрович, генеральний директор акціонерного товариства «Турбоатом»;
- Мельников Василь Олександрович, молодший сержант, радист-парашутист пошуково-рятувального взводу 95 окремої аеромобільної бригади (посмертно). ЗЗ
- Клочкова Яна Олександрівна, багаторазова олімпійська чемпіонка з плавання.
- Тацій Василь Якович, ректор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, президент Академії правових наук України, академік НАН України, академік Академії правових наук України;
- Жданов Олександр Андрійович, директор ДП Харківський машинобудівний завод «ФЕД»;
- Остапчук Віктор Миколайович, начальник Південної залізниці;
- Кудревич Олександр Андрійович, генеральний директор аграрно-орендного підприємства «Зоря», Красноградський район Харківської області;
- Сташис Володимир Володимирович, перший проректор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, академік Академії правових наук України, професор, м. Харків;
- Масельський Олександр Степанович, голова Харківської обласної державної адміністрації у 1995 — 1996 роках (посмертно);
- Вороновський Геннадій Кирилович, голова правління акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ–5», доктор технічних наук, професор, член-кореспондент НАН України;
- Гулий Іван Михайлович, генеральний директор приватного аграрно-орендного підприємства «Промінь», Красноградський район Харківської області;
- Коваленко Алла Арестівна, генеральний директор, голова правління АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»;
- Ровчак Андрій Яковлевич, голова сільськогосподарського кооперативу «Восток», Ізюмський район Харківської області;
- Шитикова Лариса Олександрівна, вчителька математики Харківської гімназії №47 Харківської міської ради;
Такий показ сприятиме пробудженню гордості за власний регіон, його величі. По-третє, організовувати зустрічі для студентів ВНЗ міста з політологами, соціологами, народними депутатами України, науковцями, які займаються вивченням сучасної історії. Такі зустрічі сприятимуть жвавим дискусіям, теоретичним та практичним заняттям, інтерактивним методам навчання, що є нині невід’ємною частиною дидактики.
Виготовлення сувенірної продукції із зображенням логотипу музею, музейних предметів, пам’яток історії, культури та інших об’єктів пов’язаних з діяльністю Харківського історичного музею. Такі зображення можна перенести на значки, календарики, канцелярські вироби, картонно-паперову та пакувальну продукцію, керамічні вироби, одяг.
Спробуємо розглянути рух реклами музею в соціальних мережах. Соціальними мережами називається інтерактивні веб-сайти, зміст яких наповнюється самими учасниками. Вони об’єднують навкруг себе людей, визначених соціальних груп, або людей, об’єднаних спільними інтересами. Серед них відомі проекти: Вконтакті, Однокласники, Facebook, Twitter. І вони збирають численну аудиторію. Головна цінність заключається в тому, що така «реклама» має високий ступінь довіри у користувачів: якщо про музей пишуть щось схвальне, важливе, новаторське на улюбленому сайті, знайомий по соціальній мережі, або просто хтось на форумі, то звичайний користувач буде сприймати це повідомлення як цінну інформацію, а не рекламу. Люди втомилися від реклами і часто дивляться на неї через призму недовіри, або і взагалі її ігнорують.
Інформація про діяльність музею повинна бути активною і широкою. Важливо розмістити у найбільш значимих мережах, що раніше згадувались. Крім цього потрібно відповідати на питання, які будуть виникати у зацікавлених користувачів. Залишаючи чіткі продумані коментарі можна звернути на себе потрібну увагу. Після приємних відгуків більше користувачів побажають відписатися і на вашій сторінці. Інколи, звичайне спілкування веде до довготривалих ділових стосунків.
Важливою комунікаційною ланкою між відвідувачем і музеєм є застосування сучасних інформаційних технологій.
Великий доступ до сучасної техніки робить її обов’язковим елементом сучасного життя. Нині вона широко використовується в музеях різного профілю. З одного боку – це можливість вводити в музейну експозицію додаткову інформацію, з іншого - поле для експериментів, розробки та застосування ігрових методик, щоб не лише навчати, але і розважати, діяти на всі органи відчуттів. Використання нових технологій не є питанням престижу музею, а його необхідністю. Вони повинні бути вмонтовані і органічно діяти з експонатами, які можна розглянути, а в подальшому, і при необхідності, вивчити.
Для повноцінної діяльності нових технічних засобів важливо розробити електронний путівник, електронний каталог колекції, електронну програму діяльності музею на майбутній період.
При вході до музею відвідувач за короткий термін може безкоштовно завантажити на власний iPAD путівник з подробицями по будь-якій виставці, а з виставок – опис будь-якого предмета. По такому iPADу можна цілеспрямовано рухатись по плану, вибираючи потрібний експонат, можна не лише прочитати про музейний об’єкт, але і прослухати про нього запис через навушники, при бажанні, розглянути предмет детально – збільшити його до розміру екрану.
При бажанні, таку інформацію можна забрати з собою. Це гарна альтернатива паперовому путівнику, яки при вході в музей часто пропонують здати.
Таким методом відвідувачі вчаться спілкуватися з предметами, визначати їх цінність, їх важливість та необхідність у певний відрізок часу, та для майбутніх поколінь.
При нагоді, відвідувач залишить відгук в соціальній мережі, тим самим, збільшить аудиторію, що бажатиме відвідати музей. Так з’явиться ланцюжок з відгуків, обговорень, пропозицій, які можуть слугувати підґрунтям для нових тем виставок та створенню віртуального музейного простору.
Не дивлячись на широке розповсюдження великої кількості сайтів, що називаються «віртуальними музеями», в останній час спостерігається тенденція до зведення цього «інтернет-явища» до єдиного визначення. Якщо ми звернемось до визначення, даного в посібнику М. Рутинського та О. Стецюк «Музеєзнавство», то, отримаємо наступне: «Віртуальні музеї – це музеї, що існують у глобальній інформаційно-комунікаційній мережі Інтернет завдяки об'єднанню інформаційних і творчих ресурсів для створення принципово нових віртуальних продуктів: віртуальних виставок, колекцій, віртуальних версій неіснуючих об'єктів та ін.» [2].
Звідси отримаємо і наступне важливе визначення.
«Віртуальні відвідувачі музею – численна аудиторія осіб, які цілеспрямовано чи спонтанно "заходять" на офіційний веб-сайт музею і знайомляться з його віртуальною експозицією і каталогами, новинами і рекламними анонсами, а також здійснюють on-line чи е-mail-запити до адміністрації цього музею з метою пошуку і з'ясування певної дослідницької інформації, придбання квитків для відвідування музею чи його нової виставки, купівлі музейних зображень високої якості чи поліграфічної продукції цього музею» [2].
В зарубіжній музеології віртуальний музей, також, частіше за все визначається, як «музей», діючий лише «онлайн».
Конкретизуючи, можна визначити віртуальний музей як інформаційний ресурс, створений засобами комп’ютерних технологій, представляє у віртуальному просторі цифрові версії об’єктів матеріального і нематеріального спадку. Форми представлення можуть бути різними: веб-сайт, веб-сторінка, DVD-диск, CD-диск та інше.
Невід’ємна складова мультимедійного ресурсу з системою навігації у віртуальному музеї дієва та сумісна з напрямками діяльності реального музею. Наприклад, експозиційний напрямок у віртуальному музеї може приймати форму демонстрації електронних зображень музейних предметів. Науково-фондовий напрям представлений базами даних, освітній – інтерактивними іграми, екскурс-віртуальними турами. Віртуальний музей розроблений у формі веб-сайту, може включати додаткові сервіси, комунікаційні пропозиції (форуми, чати і т.д.).
«Виртуальний музей не станет причиной снижения интереса к реальному музею до тех пор, пока у человека существует интерес к культурным ценностям и подлинным предметам, без которых, на наш взгляд, музей лишен; смысла, подобно «телевизору без пульта управления, книге без букв, преступлению без расследования…» [3].
Здійснені музеєм проекти додадуть привабливості його іміджу, працюватимуть на примноження культурно-символічного потенціалу території. Нові технології тактично вмонтовані в музейний простір, підвищать експозиційну активність відвідувачів, стануть приводом відвідання музею для задоволення, а не ради обов’язку, вибудують комунікацію в бажаному форматі.
Література
1. Бренд // Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%91%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B4&oldid=8646423
2. Рутинський М. Й., Стецюк О. В. Музеєзнавство [Електронний ресурс] / М. Й. Рутинський, О. В. Стецюк. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/12120124/kulturologiya/slovnik_osnovnih_muzeynih_ekskursiynih_terminiv
3. Смирнова Т. Виртуальный музей в современном культурно-информационном пространстве / Татьяна Смирнова // Музей. –2010. – №8. – С. 24-26.
4. Статут обласного комунального закладу Харківський історичний музей
5. Фандрайзинг // Вікіпедія. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%B3&oldid=9033858
6. Шевцов І. П. Створення музейного сайту-необхідна складова сучасної маркетингової системи закладів культури / І. П. Шевцов // Сімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему: «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму», Харків, 18 квітня 2011 р. – Х. : Майдан, 2011. – С.53