Микола Сумцов як дослідник весільного обряду українців

Проблема вивчення весільних звичаїв та обрядів українців посідала чи не найголовніше місце в етнографічному доробку вченого. Дослідник порушив цілий ряд важливих питань. Зокрема, питання про походження українського весільного ритуалу. Детальний аналіз деяких характерних рис українського шлюбного обряду, зроблений вченим, дозволив йому віднайти певні аналогії у весіллі так званих “класичних народів”. Йдеться про обрядове використання вогню та свічки, води, кожуха, покривання голови молодої, вживання короваю та хлібного зерна, деякі інші моменти. Слід зазначити, що підкреслення вченим цих паралелей певною мірою спричинилося до того, що в подальшому ряд дослідників традиційного українського весілля звинувачували М.Сумцова в надмірному захопленні такими порівняннями. Однак, детальний аналіз праць вченого свідчить, що він аж ніяк не ставив категорично питання про штучне перенесення вказаних рис із римського та грецького шлюбних ритуалів на українське весілля. Дослідник неодноразово писав, що мається на увазі не стільки дійсний вплив та запозичення, скільки їх можливість. По-друге, ці можливі запозичення мали обов’язково відповідати структурі давньослов’янського весільного обряду.

У коло питань, що цікавили дослідника, входило й дослідження історичних форм шлюбу на Україні. Власне інститут шлюбу, вважав вчений, пройшов три історичні етапи - викрадення дівчини, її купівлю, шлюб за домовленістю. У весільній практиці українців другої половини ХІХ ст. М.Сумцов підкреслив існування елементів, які він однозначно трактував як пережитки цих первісних форм шлюбу. Велика заслуга дослідника полягає в тому, що він чи не вперше в українській етнології звів ці явища в єдине ціле, систематизував їх та узагальнив. Ряд його припущень згодом знайшли підтвердження в працях відомих українських вчених - етнографів. Зокрема, думки про первісну роль старости на весіллі, про функції роду стосовно видання заміж та одруження молоді, про передачу цих функцій сільській громаді в процесі подальшого історичного розвитку. Деякі з наукових гіпотез вченого вимагають уточнень з погляду сучасності. Однак, беззаперечним лишається той факт, що постановкою цих питань М. Сумцов стимулював глибше, детальніше вивчення питання про історичні форми шлюбу на Україні.

Великий внесок М. Сумцова в постановку, розробку і висвітлення питань символіки окремих ключових елементів українського весілля. В першу чергу це стосується міфологічних та світоглядних уявлень українців. Цікавим матеріалом є досліди вченого про народні космогонічні вірування в існування небесних подружніх пар, їх вплив на долю людини, привнесення рис небесного шлюбу у народний весільний обряд. Спираючись на праці своїх попередників, широко оперуючи фольклорним та етнографічним матеріалом, М.Сумцов узагальнив наявний величезний фактичний матеріал і визначив існування в релігійній картині світу давніх язичників небесних подружніх пар, вірування в яких згодом стали характерною рисою українського світогляду. Це в першу чергу небо та земля (що відноситься до найдавніших індоєвропейських уявлень), а також місяць та сонце, місяць та зірка, Громовик та Громниці.

При вивченні весільної символіки вчений приділив суттєву увагу опрацюванню такого складного і важливого питання, як солярність українського весілля. Він зробив висновок, що переважаючим релігійним мотивом давньослов’янської основи українського весільного ритуалу другої половини - кінця ХІХ ст. був мотив солярного шлюбу. Заслуга вченого полягає в тому, що він вперше в українській етнологічній науці зробив комплексне дослідження солярних символів. Як найголовніші з таких виділено обручку, яблуко, вінок, вогонь. Разом з тим, віднесення до їх числа стріли, батога та ціпка викликало в науковому світі цілу дискусію. Можна припустити, що в результаті цього українська і світова етнологія збагатились багатьма новими працями, автори яких полемізували над поставленими М. Сумцовим питаннями. Зокрема, є підстави вважати однією з таких роботу Є. Кагарова “Состав и происхождение свадебной обрядности” (Сборник Музея антропологии и этнографии. - Т. VIII. - Л.: Издат-во АН СССР, 1929).

Позитивної оцінки заслуговує намагання М. Сумцова визначити залишки ритуальних жертвоприношень у весільних обрядодіях українців. Окремо виділено тваринні і рослинні жертвоприношення. Саме як пережитки культу тварин трактує він наявність на весіллі слідів культового бика, а також барана та вівці (і її продукту - сиру), а також цапа, свині, півня та курки, в яких вчений підкреслював їх солярну символіку.

Важливим здобутком для української етнології є досліди вченого про залишки культу рослин та дерев та активне використання в українській весільній обрядовості другої половини - кінця ХІХ сторіччя сосни, калини, горіхового дерева, яблуні, явора, вишні, берези, льону, барвінку.

У практиці рослинних весільних жертвоприношень звертають на себе увагу досліди М. Сумцова стосовно символіки каші та різноманітних борошняних виробів. Особливо слід відзначити прагнення дослідника визначити етимологію слова “коровай”. На ранньому етапі своєї наукової діяльності він виводив його від санскритського upakarika - рід пирога та литовського karaiszis - пиріг, хліб і на підставі цього стверджував, що коровай у первісному своєму значенні - просто хліб. Пізніше М. Сумцов змінив свої погляди і запропонував новий варіант етимології,.

У контексті символіки весільних жертвоприношень вчений виділив окремо обряди з жертовними рідинами. Саме як їх сліди інтерпретуються факти наявності у весільних обрядодіях та особливо в обрядовому фольклорі українців другої половини ХІХ ст. молока та меду.

Одним з перших в етнологічній науці М. Сумцов звернув увагу на ритуальне використання на весіллі хатнього простору, його організації та функцій, предметів домашнього вжитку. В першу чергу виділено піч, де дослідник підкреслив насамперед її морально-правове значення – приєднання молодої до родинного вогнища чоловіка, очищення від чужих (злих) сил. Серед елементів хатнього простору як найголовніші М. Сумцов виділив також стіл та поріг.

Звичайно, деякі з цих питань вивчались також й іншими дослідниками. Наприклад, на обряди з піччю звертали увагу Ф. Вовк, Є. Кагаров. Обрядодії з входом (дверима, порогом) виділяв, зокрема, Хр. Ящуржинський. Однак, заслуга М. Сумцова полягає в тому, що він вперше в науці подав різнобічне, комплексне дослідження елементів просторової структури обряду. Саме йому належить першість у визначенні порогу як “межі роду”. Незважаючи на те, що ця його думка не отримала подальшого розвитку, очевидна її важливість для майбутніх наукових дослідів. Лише через століття вчені Байбурін А.К., Лавонен Н.А., Левінтон Г.А. підійшли до визначення ролі порогу в обрядах з аналогічних позицій.

Досліднику належить також першість у вивченні символіки народного одягу. Власне, саме він поставив це питання. На думку вченого, мають найбільше символічне магічне навантаження сорочка молодої, її пояс, хустина та рушник.

Можна констатувати, що М. Сумцов дуже глибоко опрацював символіку українського весільного ритуалу, значення кожного з його складових елементів. Він висвітлив пережитки у весільних обрядодіях українців кінця ХІХ ст. ранніх форм шлюбу, визначив схожі риси з шлюбними обрядами греків та римлян. При вивченні релігійно-міфічної суті обряду виявив сліди давніх народних світоглядних уявлень та вірувань (насамперед – солярних), форми та види жертвоприношень, залишки первісних форм релігії (зокрема, рослинного та тваринного культів). Вчений започаткував вивчення багатьох пов’язаних з весільним ритуалом питань: просторової структури обряду, символічної ролі весільного вбрання, символічних функцій їжі у сімейних звичаях українців. Загалом, зауважимо, що окремі поставлені М. Сумцовим питання не втратили своєї актуальності і досі і ще потребують подальшого наукового аналізу та опрацювання.