Етнографічні дослідження М.Ф. Сумцова

Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України М. Ф. Сумцова

Яковлєва (Подольська) Олексіївна

Тези наукових доповідей (повідомлень)

 

Обсяг його знання й інтересів був дуже широкий, але найбільшої слави зажив академік Сумцов своїми численними дос-лідженнями над українською етнографією...[1]

 

Миколі Федоровичу Сумцову, як і багатьом його сучасникам, довелося працювати у складних історичних умовах, за часів, коли Україну називали “Малороссией”, потім “Юго-Западным Краем”, “Южнорусской губернией”, коли йшла русифікація України, коли національний рух, не встигнувши набрати обертів, зазнавав утисків, і вкотре хвиля відродження піднімала його на вищий від попереднього рівень.

“Наука не знає дрібниць у народному житті, для неї все одинаково важливо”[2]- говорив М. Сумцов. Під таким гаслом і пропрацював вчений усе своє життя, досліджуючи побут та культуру народу. Зміст і розмір етнографічних досліджень дуже різноманітний. Чисельно переважають невеличкі статті, замітки, розкидані по часописах, особливо по газетах, головним чином харківських, але є багато окремих книжок, розвідок, відбитків з часописів.

Науково-етнографічну діяльність М.Ф. Сумцов починає з середини 70-х років XIX ст. студентом Харківського університету, який закінчив у 1875 р. з золотою медаллю за твір “Очерки истории демонологии”. Один розділ з цієї роботи був надрукований у 1878 р. під заголовком “Очерки истории колдовства в Европе”.

Продовжують етнографічну тематику вченого статті “О славянских народных воззрениях на новорожденного ребенка”, дисертація на звання магістра “О свадебных обрядах, преимущественно русских”(1881 р.). Ця праця є. Тут опрацьовано, систематизовано і осмислено значний матеріал як вітчизняних, так і зарубіжних етнографів, мандрівників, фольклористів щодо весільних обрядів. М.Ф. Сумцов вперше систематизував матеріал, що відноситься до весільної зміни зачіски молодих, до обрядів, пов’язаних з волоссям (обрізання, розплетення коси, надівання головного убору, підпалювання волосся). Ним вперше розглянутий обрядовий одяг молодих (сорочка нареченої, сітка, пояс, хустка і рушник).[3] Опис М.Сумцовим весільних жертвоприношень (бика, барана і вівці, цапа, свині, півня чи курки, яєчні, сиру, каші, хліба) до цього часу являється найбільш повним. Основну увагу вчений приділяв ключовим обрядовим символам, навколо яких створювався ряд обрядових дій, насичених різним змістом. До них відносяться: весільне вильце, будинок і його частини (червоний кут, піч, поріг та ін.), хліб. Поза увагою дослідження залишились весільні прикмети, оскільки “их бесчисленное множество, и уловить между ними связь и единство – дело вряд ли возможное”.[4]

Додатком до цієї монографії (“О свадебных обрядах, преимущественно русских“) стали праці вченого “Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы” (1885) та “К вопросу о влиянии греческого и римского обряда на мало-русскую свадьбу” (1886). Так, М. Сумцов визначав весілля як повний та яскравий вияв особистості народу, основу його організації, вираження його матеріального та соціального розвитку і культури.[5]

Етнографічне дослідження “Хлеб в обрядах и песнях” – праця, написана за дуже короткий термін (менше року), яку М.Сумцов представив на захист докторської дисертації у 1885 р. Суть її у тому, щоб прослідкувати символічне значення хліба у всіх його проявах духовного життя слов’ян, починаючи з важливих моментів життя людини чи колективу (народження, весілля, смерть, поминки; Різдво, зустріч весни та ін.) і закінчуючи гаданнями і прикметами. В передмові вчений зауважує, що його дослідження не могло вичерпати теми, оскільки з цього питання “матеріалу – море”.

Не менш цікавою є праця “Досветки и посиделки”, де читач знайомиться з організацією, учасниками, проведенням вечорниць. Щодо походження вечорниць М. Сумцов припускає, що “быть может вечерницы первоначально имели значение пробного брака”,[6] а пізніше перетворилися у вечірні зібрання молоді (хоча бувають там і заміжні жінки), де разом з шиттям і прядінням “играют в соседи, в верёвку, поют весёлые песни или импровизируют шутливые двустишия”.[7] У дослідженні вчений торкається питань переслідувань і гонінь вечорниць. Його також хвилює моральна сторона молодіжних зборів,яка залежить від “самой народной жизни”,[8] тобто системи морального виховання і цінностей, що панують у тому чи іншому суспільстві, а не від форми організації дозвілля.

Протягом 1889 і 1890 рр. у журналі “Киевская старина” публікувалося велике за обсягом етнографічне дослідження “Культурные переживания”. В ньому

 зібрано розрізнений фактаж з питань побуту і духовної культури українців, в основному зі Слобожанщини, подано деякі відомості з Полтавщини та Галичини, що використано як порівняльний матеріал, взятий з друкованих наукових, літературних творів та різнорідних трактатів чи подорожніх заміток.

М. Сумцов був першим на Слобідській Україні, хто у 1889 р. звернувся до сільських мешканців з докладною програмою про писанки. Результатом великої наукової роботи стала монографія “Писанки”, в якій розглянуто археологічне і етнографічне значення писанок, міститься інформація, на основі якої певною мірою можна судити про деякі деталі матеріальної культури, заняття селянства.

Великий успіх мала праця академіка “Очерки народного быта: Из этнографических экскурсий 1901 г. по Ахтырскому уезду Харьковской губернии” (1902), побудована на матеріалі власних вражень, а також розповідей старожилів. Особливу увагу звертає етнограф на народні ремесла, такі як набивка сукна, гончарство.

Не можна уявити М.Сумцова без циклу його досліджень про рідний край. Найціннішою тут є історико-етнографічна розвідка “Слобожане” (1918), невелика за обсягом, але суттєва за змістом. Свою роботу дослідник розцінює як “першу спробу наукового викладу що до еволюційного життя Слобожанщини на протязі трьох віків, по можливості з усіх боків – станового, промислового, що до торгівлі, побуту, сім’ї, школи, переселення, словесності і т. д.”.[9] Цікаво, що М. Сумцов дивився на розвідку як на “заповіт живим і ненародженим землякам, слобожанам на Україні і не на Україні сущим”.[10]

“Ни одна отрасль знаний не представляет такого обилия мелких и разрозненных фактов, как этнография”[11]- підкреслював М. Сумцов. Його етнографічна діяльність всіляко сприяла вивченню, відродженню і збереженню української культури. Ще за своє життя він став класиком світової етнографії та фольклористики. Спадщина Миколи Федоровича з даної галузі охоплює майже всі сторони життя народу.