Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Біметалевий меч ранньоскіфського часу з довоєнної колекції ХІМ

Конференція «Подвигу народному жити у віках», присвячена 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні

Бабенко Леонід Іванович

Тези наукових доповідей (повідомлень)

В археологічній колекції Харківського історичного музею є значна частка експонатів з довоєнних надходжень, що були депаспортизовані під час Великої Вітчизняної війни. Серед останніх чимало унікальних предметів, до числа яких належить і біметалевий меч ранньоскіфського часу. Меч був внесений до реєстру експонатів (№ 132), виявлених І.Ф. Левицьким в 1943 р. під час розкопок зруйнованого німецькими окупантами будинку педінституту (вул. Сумська, 33), де під час війни розміщувалася археологічна виставка. Меч знайдено в кімнаті 6 (зала “Греція і скіфи”). Місце походження експонату в реєстрі не вказано. Поміж тим, незважаючи на втрату під час війни всієї облікової документації музею, досить значна частка експонатів зі зруйнованої виставки була ідентифікована. Зокрема, зі “скіфської зали” це матеріали з розкопок, що передували проведенню XII Археологічного з’їзду у Харкові, з Олександропільського кургану, мінусінської колекції професора Несмєлова тощо. Безсумнівно, що походження біметалевого меча було невідоме ні І.Ф. Левицькому, ні іншим співробітникам музею, що і завадило його хоча б частковій паспортизації.

Меч складається з бронзового руків’я та залізного леза. Руків’я рамкове, утворене двома круглими у перетині стрижнями. Від навершя до перехрестя руків’я поволі розширяється. З одного боку, у верхній частині руків’я, в 0,9 см від навершя, розташована дугоподібна поперечна петелька, кінці якої прикріплені до обох стрижнів. Навершя брускоподібне, ледь звужене та закруглене на кінцях, що надає йому дещо грибоподібної форми, у перетині округле. Перехрестя серцеподібне, у перетині звужене на кінцях та розширене посередині, де проходить ледь помітне, згладжене ребро. Лезо та черешок меча залізні, виковані з однієї металевої заготовки. Через отвір у перехресті в рамку руків’я пропущено плоский черешок. Лезо меча двосічне, у перетині ромбоподібне. Від перехрестя до третини довжини лезо ледь звужується, потім, до наступної третини ‑ розширюється і знову звужується до кінця. Кінчик леза відламано.

Загальні параметри меча та його окремих деталей наступні. Навершя: довжина ‑ 4,5 см; ширина у середній частині ‑ 1,5 см; висота ‑ 1,2 см. Руків’я: довжина ‑ 8 см; ширина біля навершя ‑ 2,2 см; ширина біля перехрестя ‑ 2,8 см; діаметр стрижнів ‑ 0,6-0,7 см. Перехрестя: ширина ‑ 6,5 см; висота ‑ 3,9 см. Лезо: довжина ‑ 31,4 см; ширина біля перехрестя ‑ 3,2 см; ширина у місці звуження ‑ 2,8 см; у місці найбільшого розширення ‑ 3,3 см. Петелька: ширина ‑ 0,3 см; товщина ‑ 0,2 см. Загальна довжина ‑ 43,8 см (враховуючи відламаний кінчик, довжина меча була на 2-3 см більшою).

Репрезентований предмет озброєння належить до нечисельної групи біметалевих мечей з бронзовим рамковим руків’ям, переважно брускоподібним навершям, сердце-, нирко- чи метеликоподібним перехрестям та залізним лезом. Більшість подібних акінаків походить з території Кавказу. До числа найдавніших зразків належать кинджали з хут. Бужор Анапського району Краснодарського краю (Новичихин, 1990) та поховання 85 Тлійського могильника (Техов, 1972), що вирізняються архаїчною формою перехрестя. Більш завершену форму скіфського типу мають мечі та кинджали з кургану біля хут. Степового (Виноградов, 1974) та з могильника біля с. Кумбулта (повністю збереглося бронзове руків’я одного меча та навершя з частиною руків’я іншого) (Уварова, 1900), перехрестя меча з частиною руків’я з могильника Фаскау поблизу с. Галіат (Крупнов, 1960).

За межами Кавказу аналогічні за конструкцією акінаки знайдені на бугрі Стеньки Разіна біля с. Лапоть поблизу Камишина Саратовської області (Смирнов, 1961), біля хут. Стеженський Волгоградської області (Сергацков, 1988), на Нижньому Дону поблизу м. Богучари (Лукьяшко, 1994) та с. Лопатіне Пензенської області (Максимов, Полесских, 1971). Подібні знахідки з території України репрезентовані мечем з кургану № 2 біля Райгородка (Ханенко, Ханенко, 1900) та руків’ям кинджала, знайденого поблизу смт. ГрадизькнаПолтавщині(Кулатова, 1994). Біметалевурамковурукоятьмавікинджалзантеннимнавершям, ниркоподібнимперехрестямтарифленимистрижнямизкургану№ 13 могильника"Слов’янка" поблизус. ШолоховенаДніпропетровщині(Волкобой, Лихачев, Шалобудов, 1979).

Припущення, що до ймовірного місця знахідки меча має виключно гіпотетичний характер. Географія довоєнних надходжень до Харківського історичного музею була досить широкою ‑ досить лише вказати на присутність в фондах колекції мінусінських старожитностей. Однак не можна виключати і можливість його місцевого походження, враховуючи знахідки останніх років ряду яскравих предметів скіфської архаїки на Харківщині (Бандуровский, Буйнов, Дегтярь, 1998), появу яких серед пам’яток Дніпро-Донецького межиріччя іноді пов’язують зі скіфами Ішпакая, Партатуа чи Мадія (Мурзин, 1990; Кулатова, 1994; Бандуровский, Буйнов, 2000).