Документи Харківського Земельного банку к. 19-поч. 20 ст. у колекції Харківського історичного музею

Історія Харківського Земельного банку – одна з особливих сторінок літопису міста, що й досі залишається маловивченою. На теперішній час найбільш докладним її викладенням є історична довідка, що написана Д.І. Багалієм у 1905 році та опублікована в “Історії міста Харкова за 250 років його існування”. Водночас існує величезний пласт матеріалів, що зберігаються у Державному архіві Харківської області та дають можливість докладно дослідити історію цієї установи від першого до останнього дня.

Харківський Земельний банк виник на хвилі економічних реформ 60-х р. 19 ст. Розвиток капіталістичних відносин потребував змін у фінансовій системі Російської імперії, отже у цей час поряд з Державним банком виникають приватні кредитні установи різних типів. Основним видом іпотечних установ в Росії були акціонерні земельні банки, першим з яких і став Харківський Земельний банк. Він був відкритий 2 вересня 1871 р. на підставі Височайшего указу, затвердженого 4 травня того ж року. Новоутворений банк був покликаний надавати дешеві позики під заставу землі і міської нерухомості. Статут, складений професором Харківського університету І.В. Вернадським та купцем першої гільдії О.К. Алчевським, був настільки вдалим, що у спеціальному законі 1871 р., схваленому царським урядом з метою “врегулювання відкриття кредитних установ земствами”, він був названий зразком для земських установ довгострокового кредиту.

Головним ініціатором створення банку виступив Олексій Кирилович Алчевський, талановитий та енергійний підприємець. На той час він не мав у своєму розпорядженні великого капіталу, але мав ділову хватку та почуття на перспективні починання. Дуже швидко більшість акцій нового банку перейшли до його рук. На протязі 30 років він був беззмінним головою Правління Харківського Земельного банку. Під його керівництвом банк поступово зміцнював свої позиції, нарощуючи капітал (його прибуток збільшився від 314915 крб. у 1872 р. до 1442339 крб. у 1900 р.) і розширюючи регіон своєї діяльності (якщо у 1971 р. він охоплював 5 губерній – Харківську, Полтавську, Курську, Катеринославську та Воронезьку, то на початок 20 сторіччя були також охоплені Ставропольська, Чорноморська та Орловська губернії, Донська, Кубанська та Терська області, міста Симферополь, Севастополь, Ялта). У 1897 році на замовлення і для потреб банку у центрі міста за проектом найвідомішого харківського архітектора О.М. Бекетова був побудований новий будинок, що й досі прикрашає наше місто. Харківський Земельний банк мав таку велику популярність у місті, що за свідоцтвом акціонера Є.М. Воронцова, “велика кількість небагатих трудівників вкладали в дві або чотири його акції свої багаторічні збереження”.

Економічна криза 1899-1900 рр. завдала тяжкого удару по російському грошовому ринку. Стрімке падіння курсів цінних паперів, що спричинила криза, привело до краху багатьох великих банкірських домів. Під загрозою банкрутства опинився і Харківський Земельний банк. О.К. Алчевський, маючи неабиякий природний хист фінансиста і промисловця, зміг виробити екстренний план порятунку своїх підприємств і банків. Але його виконання залежало від згоди міністра фінансів Росії С.Ю. Вітте, який відмовив Алчевському у підтримці. Це призвело до трагічної загибелі О.К. Алчевського 7 травня 1901 р. Ця смерть, у свою чергу, стала сигналом для об’яви про крах його підприємств. Внаслідок чого зчинилося різке падіння цін на акції Харківського Земельного банку. За 2-3 тижні вони подешевшали більш ніж втричі. Аж тут виявилося, що Харківський Земельний банк тісно пов’язаний з фінансово – промисловою імперією Рябушинських і його банкрутство загрожує Рябушинським втратою 5 млн. крб. І ось тепер той самий Вітте, який відмовив у підтримці Алчевському, проявив завидну оперативність, щоб витягнути Харківський Земельний банк з кризи. Терміново була проведена ревізія банку, яка виявила порушення статуту та зловживання членів правління. А вже 8.06.1901 р. міністр фінансів отримав “височайше дозволення” на скликання надзвичайних зборів акціонерів Харківського Земельного банку для “розглядання його справ і виборів нового складу правління”. Звертання міністра фінансів за “височайшим дозволенням” було вимушеним, бо за статутом про термін скликання зборів необхідно було повідомити за шість тижнів до їх скликання, а Вітте дуже поспішав, у його доповіді був обумовлений термін проведення зборів – не пізніше 25 червня 1901 р. 13 червня міністр фінансів направив до Кабінету міністрів подання про впорядкування справ Харківського Земельного банку. Було запропоновано відкрити банку кредит у 6 млн. крб. 20 червня Микола ІІ особисто затвердив це рішення. Таким чином, відмовивши у допомозі О.К. Алчевському, царський уряд заявив про готовність фінансувати нове правління Харківського Земельного банку, яке очолили брати Рябушинські. Вони терміново скупили акції банку, що подешевшали, і це дало їм змогу взяти його справи у свої руки. Рябушинські не тільки заволоділи банком, але й домоглися порушення карної справи проти колишніх членів правління. Судова тяжба затягнулася на кілька років. Нарешті, С. Ю. Вітте був вимушений подати по цій справі “докладну і мотивовану доповідь” на височайше ім’я і визнати “нерозважність і необміркованість своїх розпоряджень відносно харківських банків”, а також відзначити, “що в діях членів правління банку відсутній злочин та що порушення статуту банку, які були здійснені ними – наслідок загального нещастя: фінансово – промислової кризи”.

Після передачі Харківського Земельного банку в руки Рябушинських Міністерство фінансів послідовно продовжувало надавати йому необхідну допомогу. Таким чином, вже у середині 1902 р. Харківський Земельний банк вийшов з кризи і знов розпочав займатися регулярними операціями, поступово повертаючи втрачені позиції у фінансовій системі Росії. У 1908 році чистий прибуток банку досягає докризового рівня, а напередодні першої світової війни становить 2490559 крб.

Світова війна і революція, що спалахнула після неї, зруйнували економіку країни і знищили фінансову систему. У травні 1917 р. тимчасово припиняються видачі позик у земельних акціонерних банках, а відтак і у Харківському Земельному банку. У грудні 1917 р. влада у Харкові перейшла у руки більшовиків. Від цього часу повністю припиняється видача позик. У самому приміщенні банку весь другий поверх і частина першого були зайняті більшовицькими організаціями. Незважаючи на це, правління весь час залишалося при виконанні своїх обов’язків та вживало все можливе для охорони інтересів банку і збереження його майна. 3 січня 1918 р. була припинена видача процентів по закладних листах. Впродовж 1918 року банк намагався відновити діяльність, кілька разів його представники виїжджають у Київ для участі у І та ІІ з’їздах українських земельних банків і у термінових нарадах представників цих банків. Проте декретом Тимчасового робітничо – селянського уряду України від 22 лютого 1919 р. Харківський Земельний банк був націоналізований і після закінчення роботи ліквідаційної комісії припинив своє існування.

Колекція документів Харківського історичного музею до лютого 2004 р. налічувала 72 предмети з історії Харківського Земельного банку (всього документів по харківським дореволюційним банкам – 83). Але 71 з них – це 4,5% закладні листи випуску 1897-1912 рр., які надійшли до музею у серпні 1966 від Ніколаєвської Є.Ф. У той же час Маслова О.М. передала у музей залогову квитанцію на позику 12000 крб.

У лютому 2004 р. у складі колекції, що була передана музею головою Харківського благодійного фонду “АВЕК” Фельдманом Олександром Борисовичем, був взятий на облік 71 документ з історії Харківського Земельного банку. Це матеріали, що відображують різноманітні аспекти діяльності банку у різні часи його існування. Цілий ряд документів дає можливість простежити майже весь процес видачі банком позики під заставу, що і було основним напрямком його діяльності. Серед них - опис маєтку Ставракової О.М., під заставу якого вона бажає отримати позику, постанова оціночної комісії банку про вартість цього маєтку, зобов’язання поручика Ларіна сплатити позику, що була видана під заставу маєтку, квитанції про прийняття внесків за позику, що була видана Алексіпоровичу М.Й., заставне зобов’язання Панченка М.А. по сплаті боргу банку, зобов’язання Лєвирева Д.Я. віддати банку маєток у забезпечення сплати позики, що він отримав. До цієї ж групи документів відносяться і доручення Правління Харківського Земельного банку своїм агентам взяти у опікування і вести надалі до продажу справи по майну, що перейшло у володіння банку, об’ява про продаж нерухомого майна, що належало Старченку Г.В., було описане та призначено у продаж на задоволення боргу по позиці, торговий лист на продаж нерухомого майна Дем’янова Г.В. за несплату недоїмок по позиції банку. Великий інтерес викликають такі документи, як доручення Великого Князя Михайла Миколайовича управителю двором Озерову О.С. закласти його маєток у с. Чернолазка Полтавської губернії у Харківському Земельному банку, доручення подати супліку у Правління банку про надання позики під заставу цього маєтку, а також зобов’язання генерал – майора Озерова віддати маєток Великого Князя у заставу для отримання позики. Інша група документів висвітлює зв’язки Харківського Земельного банку з іншими банками Російської імперії: квитанція Російського Торгівельно – Промислового банку про отримання заставних листів Харківського Земельного банку, квитанція про видачу грошей Азовсько – Донським банком за рахунок Харківського Земельного банку, квитанція про прийняття грошей банком дома Рябушинських по дорученню Харківського Земельного банку тощо. Телеграми від членів правління банку, у тому числі від Алчевського О.К., стосуються участі банку у конверсії позик у 1892 р. Дуже цікавим є повідомлення Харківського Земельного банку про новий склад Правління, датований 1910 р., з факсимільними підписами членів Правління. Велика кількість страхових полісів, квитанцій, свідоцтв на майно, що знаходилося у заставі в Харківському Земельному банку у 1916-1919 рр., показують географію діяльності банку і свідчать про те, що він продовжував працювати у тяжкі часи революції і громадянської війни.

Таким чином, на теперішній час у Харківському історичному музеї зберігається досить значна за кількістю (143 предмети) та цікава за складом колекція документів з історії Харківського Земельного банку 1871 – 1919 рр.