Вивчення та збереження пам’яток хлібопекарства (з досвіду роботи)

Необхідність всебічного дослідження і популяризації досвіду хлібопекарства усвідомлювалася вченими давно. Одночасно піднімалася проблема демонстрування хлібопекарських виробів засобами музейної експозиції. Як відомо, ці матеріали нетривалого терміну зберігання і з натяжкою можуть претендувати навіть на роль пам'яток допоміжного музейного фонду. Разом з цим вони є матеріальними доказами багатовікових технологічних досягнень хлібопекарства і в силу цього вважаються історичними пам'ятками, без яких висвітлення хлібопекарства не може бути повноцінним. Використання в музейній експозиції муляжів хлібопекарських виробів підвищує її наочність, інформативність, пізнавальність, підсилює емоційний вплив на відвідувача, робить відвідування музею не лише корисним в освітньому відношенні, а й захоплюючим та незабутнім. Тому закономірно виникає необхідність пошуку шляхів вивчення, збереження і демонстрування пам'яток хлібопекарства.

Музей хліба в Переяславі-Хмельницькому одним з перших пробував експериментувати з памяткозберігаючими технологіями у галузі хлібопекарства, застосовуючи різні способи, методи і засоби збереження і реставрації зразків хлібопекарських виробів.

Ряд технічних ідей був закладений ще при створенні музею у 1984 році. Хлібопекарські вироби засушували, покривали лаком, тримали в щільних вітринах, періодично провітрювали. Але навіть ідеальні умови зберігання та експонування виробів з об'єктивних причин не могли забезпечити тривале збереження експонатів. Бували випадки, що вироби зацвітали, розсипалися, розколювалися. Тому виникла необхідність пошуку нової методики зберігання хлібопекарських пам'яток. До роботи було залучено пекаря-кондитера М.Г. Литвиненка. Після тривалих пошуків та експериментів він не лише вдосконалив технологію консервування хлібопекарських виробів, а і здійснив певного роду перелом методиці реставрації і моделювання хлібопекарських пам'яток. Відійшовши від музейних стереотипів Литвиненко створив раціональну форму та оптимальну технологію копіювання хлібопекарських виробів, поєднавши елементи консервування і штучного моделювання пам'яток. Перш ніж була вироблена досконала методика виготовлення муляжів хлібопекарських виробів, майстру довелося пройти шлях спроб і помилок, адже в нього не було ні досвіду роботи з новими матеріалами, ні готових рецептів. Для більш ефективної роботи перед майстром були чітко поставлені завдання: реальне виконання об'єкта в натурі, достовірна фіксація особливостей виробу, точність передачі характерних ознак матеріалу (тіста), високий ступінь достовірності передачі пропорцій, форми, деталей оздоби, довговічність виробів. Важливим критерієм правдивості копії мала стати її “портретність”: копія мала бути документальною і містити мінімум творчої фантазії майстра. Тобто на перше місце висувався сам предмет моделювання, а не виконавець. Проте, цінність копії зростає, коли відомий її автор. Головним критерієм при цьому є участь у моделюванні пам'яток спеціалістів високої кваліфікації, певного рівня художнього смаку, і, головне, ґрунтовним знанням історичного досвіду хлібопекарства. Для цього недостатньо вивчити базові основи роботи давніх пекарів, треба досконало знати їх світогляд. Лише тоді отримуємо модель з якостями історичної достовірності.

Особливу цінність мають муляжі хлібопекарських виробів, виконані безпосередньо з натури. Такий підхід можливо застосувати лише стосовно об'єктів сучасного пекарства. Що до зразків давнього українського хлібопекарського виробництва, оригіналів якого не збереглося до наших днів, то вони вивчаються на основі документальних матеріалів другорядного плану. При виготовленні муляжу майстер звертається за допомогою до літературних джерел, архівних матеріалів, вивчає аналоги, консультується у фахівців різних галузей науки, культури, техніки. На наступному етапі виконуються проектні роботи щодо зовнішнього вигляду виробу, визначаються оптимальні розміри, деталізуються елементи оздоби, розробляється ескіз. Готові копії хлібопекарських виробів час від часу піддаються ретельному огляду, всебічному дослідженню стану їх збереження.

Комплексний підхід у виявленні по можливості всіх різновидів хлібопекарських виробів (традиційних і сучасних) з подальшою обробкою і демонструванням засобами музейної експозиції має на меті показ цілісної картини історичного досвіду вітчизняного хлібопекарства. В ході реалізації зазначеного напрямку музейної роботи, основним перспективним завданням є забезпечення планомірного систематичного формування колекції пам'яток хлібопекарства. З цією метою музей хліба співпрацює з хлібозаводами та пекарнями Київщини. За їх допомоги в музей надходять чисельні і різноманітні зразки хлібопекарських виробів. У даний час колекція хлібопекарських пам'яток музею нараховує понад 650 одиниць зберігання. Більшість з них пройшли первинну консервацію (висушені, з середини наповнені гіпсуючими матеріалами, полаковані зовні) і в найближчій перспективі підлягатимуть моделюванню за описаною вище технологією. Маємо сподівання, що і надалі музейна колекція буде поповнюватися цікавими надходженнями.