Про кількість могильників Верхньо-Салтівського археологічного комплекса

Напередодні XII археологічного з'їзду В.О. Бабенко відкрив Верхньо-Салтівський катакомбний могильник, що стало початком вивчення салтівської археологічної культури (друга половина VIII - перша половина X ст.). До 1915 р. дослідження Верхньо-Салтівського могильника проводили П.С. Уварова, М.О. Макаренко, О.С. Федоровский, але значну кількість поховальних комплексів – 255 із 325 – було розкопано В.О. Бабенком (Кадеев, 1997, с.145). Тоді ж В.О. Бабенко відзначив, що "в Верхнем Салтове существует не один древний могильник, а несколько совершенно отдельных" (Бабенко, 1905, с.548). Це було підтверджено розкопками декількох катакомбних поховань на незначній відстані від першого (головного) могильника, відкритого їм ще в 1900 р. Як відзначав сам дослідник, "в виду больших затруднений, встретившихся при отыскивании и раскопок могил вновь открытых могильников, изыскания пришлось перенести на первый могильник. Трудность производства раскопок последних могильников заключалась в том, что приходилось искать ходы могил и раскапывать их прямо с поверхности земли, для чего необходимо было резать специально широкие траншеи и уже из них искать проходы" (Бабенко, 1905, с.549). Усього в 1902 р. В.О. Бабенко дослідив на Верхньо-Салтівському II могильнику – 11 катакомбних поховань, а на Верхньо-Салтівському III могильнику – одну катакомбу (Бабенко, 1905, с.563-569).

Тоді ж В.О. Бабенко вказав точне місце росташування нових виявлених їм могильників: "Второй могильник отстоит от первого к югу на расстоянии одной версты, по склону горы около оврага "Нетеча". Третий могильник расположен саженях в 100 от второго, в восточном направлении, в горах, покрытых крестьянскими садами." (Бабенко, 1905, с.548).

Таким чином, другий та третій могильники стали реальністю та зайняли своє місце на усіх схемах Верхньо-Салтівського археологічного комплексу (Березовець, 1965, рис.2; Березовець, 1975, рис.102; Иченская, 1982, рис.1). Проте, на відміну від головного Верхньо-Салтівського некрополя, другий та третій могильники досить довгий час не привертали уваги дослідників.

Тільки в 1959-61 рр. експедицією Інститута археології АН УРСР під керівництвом Д.Т. Березовця були проведені незначні дослідження на ділянці третього катакомбного могильника біля с. Верхній Салтів. Подальші дослідження цього могильника відновилися лише у 1988 р. У 1988-94 рр. розкопки на могильнику вела експедиція спочатку Харківського історичного музею (ХІМ), а потім ‑ експедиція Верхньо-Салтівського музею-заповідника під керівництвом В.Г. Бородуліна. Тоді було досліджено понад 30 поховань хозарського часу.

У 1989 р. на східних схилах Нетечинського яру В.Г. Бородуліним були виявлені провали над камерами катакомбних поховань. Це дозволило В.Г. Бородуліну заявити про відкриття четвертого Верхньо-Салтівського могильника (ВСМ-IV). Роботи на могильнику експедицією ХІМу проводилися у польових сезонах 1989, 1990 рр. та щорічно, починаючи з 1998 р. Кількість дослідженних поховальних комплексів на четвертому могильнику досягла 73.

Дослідження 2003 р. показали, що катакомбні поховання на ВСМ-IV розкидані на значно більшій, ніж це вважалось до цього, площі. Так, були розкопані камери двох катакомб (№68, 69), що знаходилися на відстані близько 100 м на північ від ділянки, на якому велися роботи 1998-2003 рр. Ще далі на південь по нетечинському яру були простежені вимоїни над дромосами та камерами ще не дослідженних катакомбних поховань. Саме тут В.О. Бабенко розташовував другий некрополь Верхньо-Салтівського археологічного комплексу.

Все це дозволяє стверджувати, що ми маємо справу не з двома окремими некрополями – "другим" та "четвертим", а з однією великою ділянкою некрополя, котрий був відкритий ще на початку XX ст. В.О. Бабенко (другим Верхньо-Салтівським). Підтверджуєся це і схожістю рис поховального обряду поховань другого та так званого четвертого некрополів. У свій час В.О. Бабенко відмітив, що катакомбні поховання другого некрополя мають певні спеціфічні риси ‑ "Проходы в могилах здесь имели направление уже с западной стороны к восточной, камеры находились на очень незначительной глубине и имели гораздо меньшие размеры. Что же касается предметов, найденных при погребениях этих могил, можно сказать лишь, что предметы украшения были беднее и малочисленны … Положение костяков - неправильное …" (Бабенко, 1905, с.548). Саме ці риси характеризують і поховальний обряд так званого "четвертого" могильника біля с. Верхній Салтів (Аксенов, 2000, с.78-80; Аксенов, 2001, с.3-5, 65-67; Аксенов, 2002, с.83-85).

До того ж в дромосі катакомби №58 ВСМ-IV біля входу до поховальної камери було виявлено кістяк дівчини-підлітка у сидячому положенні. Аналогічне поховання в дромосі було розкопано в катакомбі №21, що була досліджена В.О. Бабенком на Верхньо-Салтівському II могильнике: "…в проходе имела детское погребение в скорченном положении без всяких вещей" (Бабенко, 1905, с.568). Подібні сидячі поховання в дромосах катакомб жодного разу не були знайдені ні на головному, ні на третьому могильниках Верхньо-Салтівського археологічного комплексу.

Таким чином, факт тотожності другого та четвертого Верхьо-Салтівських могильників не викликає жодного сумніву.

На жаль, бажання привнести що-небудь нове, в дослідження всесвітньовідомого археологічного комплексу не залишає в спокої деяких вчених. Так, протягом кількох років А.В. Криганов веде дослідження немов би відкритого їм "Верхньо-Салтівського V могильника". Проте, розкопки на території цієї віртуальної пам'ятки поки ще не призвели до відкриття бодай навідь єдиного поховального комплексу салтівського часу.

Таким чином, слід вважати доведеним факт наявності біля с. Верхній Салтів лише одного великого катакомбного могильника, що займає схили розташованих поряд один з одним ярів (Капіносового, Симоненкового, Нетечинського) на північ від городища салтівської культури. На некрополі слід розрізняти три самостійні участки, котрі ще В.О. Бабенком були оформлені як перший, другий та третій могильники, що відокремлені один від одного вільним від поховань простором та наявністю характерним лише їм рисам поховального обряду. Все це дозволяє зосередитись на тезі першого дослідника пам'ятки В.О. Бабенко, що наявність кількох одночасових некрополей біля с. Верхній Салтів є свідоцтвом присутності на пам'ятці представників кількох народів, у томи числі хозар та слов'ян (Бабенко, 1905, с.552).