До пошуку нових шляхів вдосконалення організації робіт дитячих археологічних загонів при дослідженні грунтових могильників

Співробітництво туристсько-краєзнавчого відділу міського Дитячого Палацу культури та відділу археології Харківського історичного музею, що здійснюється при дослідженні археологічних пам'яток області на протязі останніх п'яти польових сезонів, стало вже доброю традицією. Якщо попервах об'єми робіт, що виконували вихованці археологічного гуртка, не вирізнялися масштабністю, то дедалі, особливо в умовах малокомплектності основної експедиції, їх частка стає все вагомішою. Подібна тенденція спонукає розглянути питання більш раціонального використання можливостей дитячих археологічних загонів у польовій практиці. Актуальність такої задачі очевидна ‑ продумана організація робіт дозволить при однакових трудовитратах виконати більший об'єм земляних робіт, і, відповідно, збільшити інші показники результатів експедиції в цілому.

Виходячи з досвіду останніх років, пріорітетним напрямом польових досліджень відділу археології на найближчий час залишаться розкопки IV ділянки верхньосалтівського катакомбного могильника. Тому першочергово необхідно врахувати деякі особливості при проведенні розкопок археологічних пам'яток подібного типу. На відміну від розкопок поселень чи городищ з різним рівнем насиченості культурного шару, де практично на кожному квадраті і на протязі проходження всієї глибини шару до материка зустрічається відповідна кількість знахідок, що підтримують невідступний інтерес та виступають головним стимулом для продуктивної роботи на розкопі, більшість грунтових могильників і, зокрема верхньосалтівський, характеризуються відсутністю культурного шару. В цьому випадку робота на розкопі на початковій фазі, особливо для початківців, мимовільно перетворюється у досить нудну, малозахоплюючу справу, що, відповідно, позначається і на продуктивності праці. Для підтримання постійної зацікавленості доцільно використати комплекс різноманітних допоміжних засобів ‑ це і спеціалізовані лекції та екскурсії, присвячені салтівській культурі та досліджуваній пам'ятці з використанням матеріалів розкопок попередніх років, і ознайомлення зі специфікою розкопок пам'ятки при візуальному огляді розкопів минулих сезонів, нарешті, акцентування уваги на оволодіння практичними прийомами польової роботи ‑ розпланування розкопу, вертикальна та горизонтальна зачистки, прирізки тощо з відповідними заходами морального та матеріального стимулювання.

Важливе значення для продуктивності праці має правильний підбір членів мікрогруп для роботи на окремих ділянках могильника. Практичний досвід свідчить, що при розподілі дітей по робочим групам треба керуватися не тільки принципами психологічного сумісництва, а й станом їх фізичних можливостей. Ідеалістичний погляд про те, що "сильніші допомагають слабшим" на практиці не спрацьовує. Більш доцільно формувати декілька груп, беручи до уваги фізичні кондиції кожного індивідума. Об'єм та складність завдання також повинен мати диференційний характер, відповідаючи реальним виробничим можливостям кожної окремої групи.

Після знаходження могильної плями та початку розкопок безпосередньо дромоса доцільно організувати роботу у дві зміни (до та після обіду) груп чисельністю у 3-4 чоловіка, принаймі на протязі декількох днів. Необхідність подібної організації робіт обумовлена не стільки намаганням прискорити термін дослідження могили, а високим ступенем зацікавленості у гуртківців, їх бажанням безпосередньо доторкнутися до "сивої давнини". У противному разі вихованці, не залучені до розкопок дромосу, схильні сприймати це як своєрідне незаслужене покарання, що негативно позначається на продуктивності їх праці.

Враховуючи різний термін робіт на пам'ятці музейної експедиції (від місяця і більше) та загону археологічного гуртка (як правило, два тижні), важливе значення має і визначення найбільш ефективного періода їх співпраці ‑ на початку, всередині чи на кінці експедиції. П'ятирічний досвід беззаперечно свідчить на користь організації подібних робіт на початку експедиції. Це дозволить силами загону археологічного гуртка виконати значну частку найбільш трудоємкої роботи по вскриттю загальної площі могильника та пошуку могильних плям. Відповідно, на завершальному етапі експедиції можна бути зосередити увагу безпосередньо на дослідженні самих могил, що цілком можна провести силами 2-4 дослідників.

Таким чином, запропоновані заходи без збільшення об'ємів робочого часу та посилення інтенсивності праці дозволять підвищити виконаний об'єм робіт в 1,5-2 рази, що позитивно вплине і на загальні підсумки результатів експедиції.