Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 150-річчю з дня народження видатного українського вченого, академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
Перехід України до ринку поставив перед вітчизняною економічною наукою і практикою низку складних проблем. В пошуках правильного вирішення цього нелегкого завдання вчені і практичні працівники-господарники звертаються до фахової літератури, вивчають закордонну практику і уроки історії грошового обігу в нашій країні. У зв’язку з цим великий інтерес представляє забута у нас на довгі роки наукова спадщина видатного вітчизняного економіста і суспільного діяча Михайла Івановича Туган-Барановського.
Автор чисельних праць М.І. Туган-Барановський (1865-1919 рр.) був ученим зі світовим ім’ям і широким колом наукових інтересів. В його теоретичній спадщині книги з історії народного господарства, історії економічної думки, з низки проблем політичної економії, особливо теорії відтворення, теорії розподілу, теорії грошей, з питань вартості, цінності, ціни товару, кон’юнктури ринкового господарства, теорії криз і капіталістичного циклу, сутності і ролі кооперації і кооперативного руху в суспільстві. Як суспільний діяч М.І. Туган-Барановський велично заявив про себе на посаді міністра фінансів в Українській Центральній Раді, коли в історично короткий термін було введено українську національну валюту – гривню (1917-1918 рр.).
На рубежі ХІХ – ХХ ст. М.І. Туган-Барановський виявив величезну ерудицію в області історії народного господарства Росії, зокрема в написаній ним монографії “Русская фабрика в прошлом и настоящем” (т.1, 1898), у якій він піддав критиці погляди народників на розвиток капіталізму в Росії. В.І.Ленін у своїй праці “Развитие капитализма в России” неодноразово посилався на цю книгу М.І.Туган-Барановського. Так, він писав: “У своєму дослідженні про історичні долі російської фабрики М.І. Туган-Барановський показав, що торговий капітал був необхідною історичною умовою утворення крупної промисловості” (Ленин В.И. Полн. собр. соч. – Т.3. – С.339).
У своїх книгах і статтях з політичної економіки, таких, як “Очерки из новейшей истории политической экономии и социализма” (п’ять видань, останнє – в 1914 р., СПб.) і “Основы политической экономии” (чотири видання, останнє – в 1917 р., СПб.), М.І. Туган-Барановський виступив як вчений, котрий зумів протиставити економічному вченню К. Маркса теорію австрійської школи в політичній економіці. В “Основах политической экономии” (1909) М.І. Туган-Барановський відстоював положення теорії граничної корисності, а в “Социальной теории распределения” (1913) пропагував теорію заробітної плати. Він стверджував, що робоча сила не має вартості і не є товаром, а рівень заробітної плати залежить від співвідношення класових сил і, перш за все, від рівня продуктивності праці робітників. Теорія заробітної плати М.І. Туган-Барановського використовується світовою соціал-демократією і є гостро актуальною сьогодні.
В магістерській дисертації “Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь” (СПб., 1894) М.І.Туган-Барановський заперечував зв’язок між проблемою реалізації і кризами, залишаючись на тих засадах, що в умовах капіталізму можливі безмежне нагромадження та незалежність виробництва від споживання та життєвого рівня народних мас. М.І. Туган-Барановський стверджував, що причина криз знаходиться в русі позикового капіталу, котрий визначає рівень промислової кон’юнктури. Це положення М.І. Туган-Барановського і по нині входить в арсенал політичної економії як глибоко актуальне.
Найбільш відомою у дореволюційний період і після Жовтневої революції 1917 року стала фундаментальна праця М.І.Туган-Барановського “Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов” (СПб., 1914).
У книзі “Теоретические основы марксизма” (1905) (виданій – М., 1918) М.І.Туган-Барановський виступив з критикою теорії класової боротьби К. Маркса і розвинув теорію про вирішальну роль в розвитку суспільства “етико-психологічного фактору”. В цій праці Михайло Іванович Туган-Барановський виступив проти вчення К. Маркса про вартість і ціну виробництва, заперечуючи відкритий К. Марксом закон тенденції норми прибутку до зниження. М.І. Туган-Барановський відстоював закон спадаючої родючості грунтів.
М.І. Туган-Барановський був поборником і послідовником ідеї “кооперативного соціалізму”. В його працях “Экономическая природа кооперативов и их классификация” (М., 1914), “Социальные основы кооперации” (М., 1916), “О кооперативном идеале” (М., 1918), “Социализм как положительное учение” (М., 1918) розвиток кооперації в суспільстві розглядався як елемент виникнення “найбільш досконалого устрою – соціалізму”.
Книга М.І. Туган-Барановського “Бумажные деньги и металл” була написана у роки першої світової війни і видавалася два рази: в 1917 році в Петрограді і в 1919 році в Одесі. В ній автор спробував, виходячи з теорії грошей взагалі і паперових грошей зокрема, визначити основні риси грошової реформи, котру мала здійснити Росія після закінчення війни.
Основні праці М.І. Туган-Барановського перекладено на англійську, італійську, німецьку, французьку та інші мови.