Розвиток освіти на Слобожанщині у 2 пол. 19 ст.

Перший статут гімназій був виданий у 1804 р. Він об’єднав вищі, середні та нижчі училища. Харківський університет контролював всі училища в окрузі, в тому числі середні та нижчі школи Харкова. Програма навчання була широка: німецька, французька, латинська мови, географія, історія, математика, малювання, природнича історія та ін.

Відчутні зміни сталися, коли міністром народної освіти став С.С. Уваров (1833-1850). В основу шкільної освіти було покладено: становий поділ освіти, затвердження класицизму, як фундаменту середньої школи, розвиток спеціальної освіти для промислових класів. Для непривілейованих класів доступ в гімназії був ускладнений.З 1852 р., коли міністром був Ширинський-Шахматов, гімназії було поділено на три розряди: 1) гімназії з історією та законознавством, 2) з одним законознавством, 3) гімназії з грецькою мовою. В основу освіти було покладено релігію. З 1864 р. (за часів міністра Головіна) діяв статут, що встановлював два типи середніх шкіл: класичні та реальні гімназії. Були введені також класичні та реальні прогімназії з курсом 4-х нижчих класів гімназій. В класичних гімназіях викладання латини вводилося одразу, а грецької мови поступово. Таким чином з’явився третій тип гімназій з однією латинською мовою. Атестати класичних гімназій відкривали доступ до університету, а свідоцтва реальних гімназій лише бралися до уваги при вступі до вищіх спеціальних училищ. Цей статут не вводив станових обмежень. За часів Толстого було введено новий статут класичних гімназій та прогімназій – у 1871 році і реальних училищ в 1872 році. Загальноосвітній характер визнавався виключно за класичними гімназіями, реальним училищам придано практичний характер, вони були пристосовані до потреб промисловості і торгівлі. В основу гімназичного викладання покладено обидві стародавні мови: 49 годин на латину, на грецьку мову 36 годин, а на математику з фізикою,математичною географією та коротким природознавством 37 годин. Курс гімназій подовжено на один рік, було додано восьмий клас. Іншим предметам відведено дуже мало годин. Міністр Дєлянов продовжував політику попередника, хоча у 1890 році дещо змінив навчальний план і спростив його. В 1887 р. був виданий циркуляр про недопущення до гімназій дітей прислуги. Дєлянов хотів скоротити гімназії.

Відкриття Харківського університету сприяло створенню гімназій, які відкривалися на базі головних народних училищ і були тісно пов’язані з пансіонами та повітовими училищами. До середніх чоловічих шкіл у Харкові в 19 столітті належали гімназії, Харківський колегіум, реальне та комерційне училища. Курс гімназій був продовженням курсу повітових училищ.

Головне Слобідсько-українське казенне училище перетворено у гімназію у 1805 р., викладення військових наук, живопису і музики збереглося. В гімназії навчалися діти дворян та чиновників. До програми навчання були включені: латинська, французька, німецька мови, географія, історія,математика, статистика, початковий курс філософії, політичної економії, торгівлі, технології, фізики та ін. У 1828 р. згідно з новим статутом гімназія отримала 7-річний курс, в основу якого було покладено вивчення грецької мови та латини, тобто стала класичною.До 1836 р. гімназія подібно до всіх інших знаходилася у підпорядкуванні Харківському університету, в 1836 р. названа губернською, а з1841 р., виділивши свої паралельні класи для створення 2-ї гімназії, стала називатися 1-ю Харківською гімназією. У 1864 р. вона знову відкрила свої паралельні класи для утворення 3-ї гімназії. До 1873 р. її директор контролював діяльність всіх повітових та приходських училищ, приватних шкіл та пансіонів в Харківській губернії. За сто років в 1-й гімназії отримали середню освіту багато відомих діячів державної, суспільної, наукової, педагогічної діяльності, в тому числі більше 50 професорів Харківського та інших університетів. Серед них Цертельов.М. А. – перший український етнограф, Зінов’єв М. В. – вихователь великих князів Миколи, Олександра і Володимира Олександровичей.

В 1841 р. почала діяти 2-а гімназія і хоча можна було відкрити одразу 5 класів, але через брак приміщень три нижчі і два останні в 1843 –1844 навчальному році. Друга Харківська гімназія досягла свого розквіту тільки в 1845 році. На початку 1851 року при ній була відкрита церква. У кінці 1875 року при гімназії відкрита спілка, метою якої була турбота про малозабезпечених учнів: внесок плати за навчання та забезпечення підручниками, надання їжі, одягу, житла та ін.

Випускниками 2-ї Харківської гімназії були: В.П. Бузескул, І.І. Мечніков, М.Ф. Сумцов, Потебня, І.І. Семирадський, М. В. Лисенко та ін.

В 1864 році заснована 3-я гімназія, хоча до цього протягом декількох років вона існувала у вигляді паралельних класів 1-ї гімназії. В перший рік свого існування складалася з семи класів, з 70-х років перетворилася у восьмикласну. Щоправда, кілька років учні 7 та 8 класів,проходячи по кожному предмету свої окремі курси, з причини браку коштів розміщувалися в одній кімнаті. Коли гімназія отримала нове приміщення, було відкрито підготовчий клас, але в кінці 80-х років його було закрито. Згодом були відкриті паралельні класи при тому чи іншому з основних класів.

При Харківській 3-й гімназії існували церква, аптечка, фундаментальна та учнівська бібліотека,фізичний кабінет, їдальня, учнівський хор та оркестр.

Випускниками 3-ї Харківської гімназії були: І.О. Фесенко, О.К. Погорелко – Харківські міські голови, М.М. Ковалівський, професор – юрист, Г.В. Левицький, професор-астроном та багато інших відомих громадських та наукових діячів.

У другій половині 19 ст. населення безперервно зростало і тому три гімназії швидко переповнилися учнями, особливо в нижчих класах. В 1871 р. було відкрито прогімназію у складі чотирьох класів (1-4), а з 1872-73 навчального року відкрито і навчальний клас.

Жіноча освіта на Харківщині була менш розвинута нвж чоловіча. У 1860 р. була відкрита 1-а Вища Харківська Марвїнська жіноча гімназія у складі трьох класів, у 1862 р. відкрито підготвчий клас з метою усунення незручностей, що виникали від недостатньої підготовки дітей до вступу у перший клас.

При євангельсько-лютеранській спілці виникла жіноча гімназія особливого типу – Вознесенська. Незабаром, у 1890 р. вознесенська жіноча гімназія перестала бути німецькою, як за складом учнів так і за мовою викладання.

У 1868 р. згідно з постановою опікунської ради, виникла Харківська жіноча гімназія Д.Д. Оболенської (приватний жіночий пасіон на ступені гімназії). До початку 1870 р. в ній було шість звичайних і один підготовчий клас, у яких викладання проводилося за програмами, затвердженими Міністерством народної освіти для жіночих гімназій. Це полегшило підготовку до іспитів на звання домашніх учителів у виконавчому комітеті при керівництві учбовим округом.

Особливе місце серед навчальних закладів займав Харківський колегіум. З початку 19 ст. більшість учнів складали діти священників. Ті хто закінчив курс духовних повітових училищ могли поступити до колегіуму. Курс навчання у Харківському колегіумі був шестирічним, в кожному з трьох класів навчання було по два роки: у нижчому відділенні або риторики, середньому або філософії та вищому або богослів’я. У нижчому відділенні читалися: риторика, поезія, цивільна всесвітня та російська історія, латинська, грецька, французька та німецька мови. У середньому відділенні: логіка, психологія, церковно-біблейська історія й історія новозавітньої церкви, математика та ін. У вищому відділенні викладали: богослов’я, церковно-біблейську історію та церковну історію, всесвітню та російську історію, тлумачення священного писання, єврейську мову та інше.