Захоплення гітлерівцями Харкова у 1941 р.

Святкування 60-річчя Перемоги над фашизмом змушує нас знову повертатися до тих трагічних подій у нашій історії. І не тільки тому, щоб віддати шану ювілею, а й для того, щоб зрозуміти, як відбувались події у роки Великої Вітчизняної війни.

Не дивлячись на величезну кількість літератури присвяченій цій події, існує ще багато малодосліджених проблем. І серед них – захоплення Харкова гітлерівськими військами восени 1941 року.

І мета даної доповіді – висвітлити основні напрямки бойових дій, що відбувалися у Харківській області восени 1941 року.

У перший рік війни лінія фронту досить швидко просувалась на Схід. Вже на п’ятий день війни гітлерівці бомбили населені пункти області, а через три місяці лінія фронту досягнула межі області. Наприкінці вересня ситуація на південному фланзі німецько-радянського фронту ускладнилася. Фашистські війська, які мали перевагу в силі та засобах, просунулись углиб країни на 600-850 км.

Захопивши лівий берег Дніпра, гітлерівці намітили два напрями наступу на Харківщину – із заходу і південного заходу. Оточення 6-ї, 12-ї радянських армій у районі Умані і 5-ї, 37-ї, 26-ї радянських армій, частини дивізій 21-ї і 38-ї армій зі штабом фронту під Києвом ускладнили хід бойових дій на південно-західному напрямі.

Радянські частини на рубежі протяжністю 600 км ледве стримували ворога.

Південну Харківщину захищали війська 6-ї армії Південно-Західного фронту (командуючий С.К. Тимошенко) в ходу Донбаської оборонної операції (29 вересня – 4 листопада 1941 р.). Їм протистояли війська 17-ї польової армії групи армій “Південь” (командуючий фельдмаршал Г. Рундштет). Ворог переважав оборонців у живій силі та авіації вдвічі, у гарматах і мінометах – втричі. У вересні 1941 р. фашистські війська прорвали оборону радянських війська на Харківському та Павлоградському напрямах і 20 числа окупували перші населені пункти області – залізничні станції Балки, Куми і районний центр Красноград. На стику Південно-Західного і Південного фронтів в районі Краснограда і Новомосковська були створені ударні групування із частин 17-ї армії для наступу на Донбас.

Для оборони іншої частини Харківщини проводилась Сумсько-Харківська оборонна операція (30 вересня – 30 листопада 1941 р.). У вересні 1941 р. виснажені війська 40-ї, 21-ї і 38-ї армій Південно-Західного фронту отримали наказ прикривати Харківський напрям. Їм допомагали трудящі області, будуючи оборонну смугу від Полтави до Харкова. Вони копали траншеї, окопи, протитанкові рови, будували кулеметні вогневі позиції, встановлювали мінні поля.

Гітлерівці рвались до Харкова. Для захоплення міста німецьке командування утворило сильне ударне угруповання (9 дивізій), яке в 4 рази перевищувало у живій силі і техніці радянські війська. Фашистське командування розраховувало одним ударом зім’яти оборонців та оволодіти містом.

У середині жовтня бої велися на відстані 60 – 70 км від міста. Всі з’єднання були витягнуті в одну лінію, причому багато з них за чисельністю не перевищували полку. Резервів не було.

У другій половині жовтня бої зав’язались на підступах до Харкова. Місто обороняли частини 38-ї армії, війська Харківського гарнізону, бригада НКВС і харківські ополченці. Ними командував генерал-майор В.В. Циганов.

На них наступали частини 6 армії вермахту під командуванням В. Рейхенау.

Вранці 22 жовтня противник силами чотирьох піхотних дивізій, підтриманих танками, артилерією та авіацією, перейшов у наступ на Харків. Перший натиск ворога вдалося відбити. На південь від селища Основа радянським солдатам під командуванням С.П. Меркулова вдалося перейти у контратаку і відкинути противника на кілька кілометрів назад, зайнявши ряд населених пунктів. 23 жовтня бої розгорнулись з новою силою, особливо на західній околиці міста. Незважаючи на впертий опір оборонців, противнику опівдні вдалося прорватися в район Холодної гори, а вранці наступного дня – у центральну частину міста. 25 жовтня за наказом Ставки Верховного Головнокомандування радянські війська залишили Харків.

Щоб уникнути знищення радянських військ, Ставка ВГК 15 жовтня наказала за період з 17 до 30 жовтня відвести війська Південо-Західного фронту на лінію Старий Оскол – Новий Оскол – Куп’янськ. Поруч на рубежі Червоний Лиман – Горлівка – Артемівськ – Матвєєв – ріка Міус закріплювалися частини Південного фронту.

При захопленні Харкова у вермахті відзначились 57-а піхотна дивізія на чолі з генералом Достлером і 55-й армійський корпус на чолі з генералом Фіровви.

Відхід на нові рубежі оборони проходив з важкими оборонними боями, із безперервними контратаками, під час яких вдавалось завдавати противнику значних втрат. Це була боротьба не тільки за Харківський промисловий район, а й за Москву і Донбас. Виконуючи наказ Ставки, війська Південно-Західного фронту до кінця жовтня відійшли на рубіж Тім (на захід від Куп’янська) – Червоний Лиман. Поруч закріпилися війська Південного фронту.

Таким чином, у жовтні 1941 р. німецькі війська ціною великих втрат захопили значну частину Харківської області. Становище на Південно-Західному напрямі залишалось складним. Але радянським військам вдалося зупинити просування ворога углиб країни.