М. Ф. Сумцов як історик Слобожанщини

Видатний вчений-українознавець М.Ф. Сумцов відомий переважно як етнограф, фольклорист, мистецтвознавець та музеєзнавець. Але при цьому він, слобожанин з діда-прадіда, пов’язавши все своє трудове життя з рідною Слобожанщиною, зробив багато для вивчення та популяризації історії нашого краю. Історичним поглядам та підходам М.Ф. Сумцова притаманні характерні риси та особливості.

Історією Слобожанщини вчений цікавився на протязі всієї своєї наукової діяльності. Молодим двадцятишестирічним дослідником, 1889 р., він по суті першим сформулював програму комплексного вивчення історії рідного краю: проведення археологічних розкопок на Університетській гірці, де осіли перші переселенці; збір і публікація історичних джерел, архівних матеріалів; проведення відповідної бібліографічної роботи тощо. При цьому головним він вважав дослідження самобутніх особливостей регіону та його жителів. Цю програму вчений буде послідовно реалізовувати все своє життя.

Праці М.Ф. Сумцова відзначаються відсутністю провінційності, гарячою любов’ю до своєї малої батьківщини, її мешканців; при цьому залюбленість не заважає вченому бачити невирішені проблеми соціально-культурного та культурного розвитку, негативні риси в житті слобожан (шкідливі забобони, повір’я тощо). Дослідження М.Ф. Сумцова містять цінний фактичний матеріал, який повинен бути використаний при створенні народознавчої історії України, а це одне з основних завдань сучасної української науки. Для робіт видатного українознавця характерна велика і різноманітна джерельна база – фольклорно-етнографічні матеріали, археографічні публікації, періодика тощо.

Значна увага приділялась вченим далекому минулому Слобожанщини – давнім шляхам (Сагайдак та ін..), могилам, залишкам укріплень, археологічним знахідкам – зброї, посуду тощо. Однак в центрі уваги М.Ф. Сумцова – всебічне вивчення історії ХVІІ – ХІХ століття. В таких роботах як «Очерки народного быта», «Слобожане. Історико-етнографічна розвідка» та ін. висвітлюється складний процес заселення краю, труднощі, подолані нашими предками, боротьба з татарами, зокрема роль І. Сірка. Аналізується розвиток господарства – хліборобства, тваринництва, ремесел, промислів, економічна політика царського уряду. Дається неоднозначна оцінка розвитку фабрично-заводської промисловості в ХІХ ст.. Поряд з позитивним, вказуються і негативні наслідки як економічні (занепад українських промислів), так і в духовному розвитку (падіння моралі, пияцтво, бешкети тощо).

Детально розкриваються побут, звичаї, повір’я слобожан, їх кращі риси- демократизм, працелюбність, почуття справедливості, охайність, ввічливість тощо. Негативно характеризується гнобительська політика російського царизму, спрямована на русифікацію та денаціоналізацію українського населення.

Але особливу увагу М.Ф. Сумцова привертали питання розвитку культури, перш за все просвітницької діяльності, освіти, науки, стан музеїв, бібліотек. Одним із перших він висвітлив діяльність «Попівської академії» - літературно-мистецького гуртка, який очолював О.Паліцин в кінці ХVІІІ – поч. ХІХ ст. Головним наслідком діяльності цього гуртка, зокрема В. Каразіна, вважав М. Сумцов, стала підготовка громадської думки Слобожанщини про необхідність розгортання просвітницької діяльності, що сприяло заснуванню Харківського університета – першого в підросійській Україні, поступовому збільшенню початкових шкіл, а в подальшому – розгортанню народознавчих досліджень.

М.Ф. Сумцов був серед перших, хто поставив питання про важливість створення наукової історії Харківського університету, а для цього – підготовки необхідної джерельної бази. Він став першим біографом видатного харківського мовознавця О.Потебні, в своїх численних працях всебічно розкрив науковий доробок вченого.

М.Ф. Сумцов прагнув сказати вдячне слово про кожного, хто зробив щось корисне для розвитку Слобідського краю. Високо він оцінював фольклорно-етнографічну діяльність А. Метлинського, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Іванова, літераторів Я. Щоголіва, Б.Грінченка. Значну роль відіграв М. Сумцов у розвитку української історіографії, давши глибокі і влучні оцінки творам істориків, пов’язаних зі Слобожанщиною.