Музеєфікаційні традиції Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди в діяльності Харківського історичного музею

Потреба сучасного українського народу в раціоналізації власного існування у цьому світі викликає небувале зростання інтересу до проблем вітчизняної історії. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань наших предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.

Однією з інформаційних систем є музей – як проекція соціокультурної пам’яті, форма історичного нарративу. Культурна традиція відображається у різних формах музейного упорядкування, музеєфікації. Саме в музейному просторі історія переоформлюється відповідно з сучасними запитами.

Розширення сфери впливу музею на суспільство, вплив всіх видів музеєфікованої спадщини на процеси освіти і виховання, орієнтованість на різну музейну аудиторію перетворює сьогодні  регіональні історичні та краєзнавчі музеї на найважливіші елементи культури регіону в умовах сучасної цивілізації. Саме вони мають зробити свій внесок у вирішення таких важливих питань сучасного українського суспільства як проблема взаємовідносин регіонів, формування населення України в єдиний народ, виховання демократичного патріотизму. Особлива відповідальність лежить саме на історичних музеях, оскільки вони є школою музейництва України.

Харківський історичний музей – один з найбільших і найстаріших музеїв в Україні, який веде свій родовід від музею Слобідської України ім. Сковороди, заснованого у січні 1920 р. Біля витоків музею Слобідської України стояв видатний вчений, етнограф, історик, громадський діяч, академік М.Ф. Сумцов, широко відомий у Європі як дослідник народного побуту і світогляду. Ним були розроблені наукові засади діяльності музею, де пріоритетним напрямком було всебічне "…вивчення українського народного життя, насамперед місцевого, в усіх відображеннях її різноманітних галузів" (Бюлетень №1 Музею Слобідської України ім. Сковороди 1925 р.). І це цілком відповідало загальній тенденції розвитку краєзнавства 20-х років, коли етнографія набувала важливого значення у зв’язку з необхідністю вивчення виробничих можливостей окремих районів, найповнішого виявлення місцевих ресурсів, і це цілком відповідає сьогоднішній ролі музею, як ретранслятора пам’яток і традицій, що формує соціокультурну свідомість населення України. Саме тому сьогодні подальшого розвитку набули такі напрямки роботи музею як науково-дослідна, фондова, експозиційна, науково-просвітницька і методична діяльність. Особливого значення набуває пошукова і науково-дослідна робота музею, що базується на цілеспрямованому науковому комплектуванні музейних збірок новими матеріалами.

Нажаль, задекларована сучасна державна музейна політика практично не діє. Існуюча законодавча база є недосконалою і не дозволяє в повній мірі здійснювати основні функції музею, особливо це стосується саме комплектування фондів. Через брак коштів, музей не має можливості поновлювати свої колекції цікавими матеріалами к.ХХ – поч. ХХІ ст., які дуже важливі для повного висвітлення історії нашої країни та кращих досягнень у різних галузях науки, культури, промисловості та сільського господарства

Останні роки музей комплектується в основному матеріалами, зібраними в археологічних та історичних експедиціях, меморіальними комплексами речей видатних харків’ян, що передаються в дар музею або ними самими, або їх родичами, фотографіями та документами, пов’язаними з діяльністю підприємств, закладів освіти та культури Харківщини. Продовжуючи традиції музею Слобідської України фонди ХІМ постійно поновлюються цікавими етнографічними предметами цілих родин корінних слобожан. Наприклад, матеріали родин Сидоренків-Обухових-Козирських. чітко і наочно дають інформацію про життя харків’ян їх культуру та побут, майже за останні 100 років історії Харківщини. Відділ етнографії музею також підтримує тісні зв’язки з народними умільцями О.Грайко, З.Овсієнко, І.Дмітрієвим та ін. В цілому у 2008 р. колекція музею поповнилася 1651 предметами.

Сьогодні фонди музею налічують понад 250 тисяч музейних предметів. В музеї зберігаються цінні археологічні, етнографічні, нумізматичні колекції, зібрання вітчизняної, іноземної зброї та військового спорядження, прапорів, історичних документів, фотоматеріалів, меморіальних речей, творів живопису та інших пам’яток матеріальної і духовної культури, що висвітлюють історію нашого краю з найдавніших часів до сучасності.

Особливого значення сьогодні набуває питання створення відповідних умов для зберігання музейних предметів. Музей все ще не має в повному обсязі відповідного сучасного обладнання для зберігання різних груп музейних предметів, не має він і системи клімат-контролю за температурно-вологісним режимом у фондосховищі, що ускладнює умови зберігання особливо таких груп музейних предметів як тканини, живопис, дерево. Слід зазначити, що останні 15 років зовсім не виділяються кошти на реставрацію та консервацію музейних предметів. Завдяки багаторічній наполегливій, високопрофесійній, самовідданій праці співробітників Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України друге життя отримали такі унікальні предмети початку ХХ ст. з музейної колекції ХІМ як твори Є.Г. Волошинова, деякі плакати, часи, бюст Т.Г. Шевченка скульптора П. Верна, посуд, меблі та ін.

Справжньою подією року не лише для Харкова, а і для України в цілому стала реставрація унікальної національної реліквії України – гетьманського прапора кінця XVIIст.. з фондів Харківського історичного музею. Надзвичайну цінність цієї пам’ятки посилює той факт, що прапор є єдиною реліквією XVIIст.. у 20-мільонному Музейному фонді України, і це лише одне з трьох гетьманських знамен, збережених на світовому рівні ( друге зберігається у Москві, а третє – у Стокгольмі). Реставрація прапора проводилася при підтримці та за участю прем’єр-міністра України Ю.В. Тімошенко та при сприянні Фонду інтелектуальної співпраці «Україна – ХХІ століття» (Голова Ради Фонду Б.Губський) у реставраційних майстернях Національного музею у Кракові (Польща) з вересня 2007р. – вересень 2008 р. Після чого прапор був представлений для широкого загального огляду на Міжнародній виставці «Україна- Швеція: на перехрестях історії (XVII-XVIII ст.)» у Національному музеї історії України, яку відкривали Президент України Віктор Андрійович Ющенко та Король Швеції Карл XVIГустав. З квітня 2009 р. унікальна реліквія козацької доби експонується в Харківському історичному музеї і є справжньою гордістю Слобожанщини.

Важливим напрямком діяльності з вивчення і популяризації пам’яток історії і культури Слобожанщини є подальше удосконалення виставкової роботи. Щорічно музей організовує близько двох десятків різноманітних тематичних виставок. Особливою популярністю відвідувачів у 2008 р. користувалася виставка «Свіча скорботи», присвячена сумній даті 75-річчя Голодомору 1932-1933 років в Україні. Завдяки вдалому архітектурно-художньому рішенню та застосуванню сучасного технічного обладнання, матеріали виставки промовисто та емоційно розповідали про ту страшну трагедію, яку зазнав український народ у часи лихоліття. Зовсім інший характер мала колекційна виставка кераміки «Перлина Слобожанщини» з фондів Харківського історичного музею. Прекрасний посуд, оригінальне художнє оформлення виставки допомагають відвідувачу поринути у світ прекрасного, змушуючи забути про щоденні проблеми і про щоденну боротьбу за життя у сучасних умовах. У цьому році, нарешті, вдалося відкрити таку довгоочікувану харків’янами стаціонарну виставку «Харківщина 1917-1940 років», що стало черговим кроком на шляху до побудови постійно діючої стаціонарної експозиції музею.

На базі експозицій та виставок в ХІМ проводиться активна науково-проствітницька робота. Лекторії, факультативні заняття, зустрічі з відомими харків’янами, ігрові вікторини для школярів з історичної та краєзнавчої тематики, музейні свята, тощо- все це робить відвідування музею цікавим та пізнавальним, сприяє патріотичному вихованню молоді.

Підсумовуючи викладене вище, треба відмітити, що колектив Харківського історичного музею наполегливо працює над всіма напрямками музейної діяльності, гідно продовжуючи традиції музею Слобідської України ім. Сковороди, впроваджуючи в життя світоглядні орієнтири видатного вченого, справжнього патріоту своєї країни Миколи Федоровича Сумцова. І сьогодні ми маємо повне право і вважаємо доцільним підняти клопотання про присвоєння нашому закладу імені його засновника М.Ф.Сумцова.