Конференція, присвячена 155 річниці з дня народження видатного українського вченого академіка АН України М. Ф. Сумцова
Тези наукових доповідей (повідомлень)
В історії харківської медієвістики першої половини XIX ст. однією з її «білих плям» є діяльність історика И.О. Сливицького. Деякі аспекти цієї діяльності розглядалася нами в контексті вивчення медієвістами України зовнішньої політики Генуї. Проте комплексний аналіз наукової спадщини вченого здійснюється уперше.
Виходець із дворянської родини, випускник Харківської гімназії, И.О. Сливицький у 1828 р. закінчив юридичний (етико-політичний) факультет Харківського університету. У 1828-1838 рр. він перебував на службі в Харківському інституті шляхетних дівчат: учителем російської мови і математики (1828-1830), вчителем історії (з 1830), інспектором (з 1835). Одержавши ґрунтовну педагогічну підготовку, И.О. Сливицький у 1838 р. перейшов до Харківського університету, в якому прослужив чотири роки ад'юнктом кафедри загальної історії, з них два роки (1838-1840) – секретарем історико-філологічного факультету.
У Харківському університеті він викладав курси стародавньої, середньовічної та нової історії. Оскільки головним лектором цих курсів був його вчитель, відомий учений М.М. Лунін (1807-1844), И.О. Сливицький читав історію середніх віків для студентів не історико-філологічного, а юридичного факультету (3 години на тиждень). И.О. Сливицький цілком дотримувався у викладанні обов'язкової методики того часу: подібно М.М. Луніну, він поклав в основу своїх лекцій різних відділів історії Середньовіччя (у тому числі Раннього нового часу) відомі навчальні посібники Демишеля й А. Герена. И.О. Сливицький навіть зробив переклад підручника історії середніх віків Демишеля, проте цей переклад не опублікували.
Єдина надрукована праця И.О. Сливицького, що майже цілком присвячена історії середніх віків, – його магістерська дисертація «Про вплив колоній на політичні перевороти в Європі» (1839). Автор прагнув показати, як саме вигоди торгівлі і породжена нею пристрасть до географічних відкриттів змусили європейців вести запеклу боротьбу на морях, що в остаточному підсумку «з'явилося могутнім двигуном промисловості і плідним органом багатства і могутності європейських країн» [c. 5]. Тим самим И.О. Сливицький вірно відводив колоніальній політиці провідних країн Європи колосальну роль у процесі генезису капіталізму.
Епоху Великих географічних відкриттів И.О. Сливицький у традиціях сучасної йому історіографії протиставляв епосі «варварського» феодалізму. «Але з'явилися міста, - відзначав автор, - у них ожила промисловість; ними виникла торгівля – і Європа врятована» [c. 5-6]. Однак, незважаючи на зайво контрастне зображення середньовічних міст, як деякого чужорідного елементу феодальної епохи, И.О. Сливицький слушно вказав на зв'язок колоніальної політики європейських держав не тільки з їх «промисловістю, що відроджується», але і з «громадянською волею Європи» [с. 7].
Багато з висновків харківського вченого зроблено з посиланнями на Ш. Монтеск'є, В. Робертсона й особливо А. Герена. Так, по А. Герену, И.О. Сливицький виразив одну з ключових думок, на жаль, небезперечних стосовно до головних політичних зіткнень XV-XVII ст.: «Мир між торговими народами може бути лише перемир'ям – і колонії переважно визначають дії політики колоніальних і морських держав»[c. 12]. Незважаючи на ці й інші запозичення, характерні для раннього етапу розвитку вітчизняної медієвістики, безсумнівними концептуальними здобутками монографії И.О. Сливицького були його спроби вказати на важливість економічних факторів (розвиток торгівлі і промисловості) в історії середніх віків взагалі і міжнародних відносин зокрема. Відзначимо, що ці спроби були зроблені задовго до появи в вітчизняній медієвістиці соціально-економічного напрямку.
Хоча вдалий захист дисертації та її багато в чому прогресивні положення обіцяли И.О. Сливицькому успішне наукове майбутнє, він у 1842 р. назавжди залишив Харківський університет і ніколи вже не повертався до занять в галузі медієвістики. З'ясування реальних причин цього рішення (невдача з публікацією перекладу підручника Демишеля чи можливі зіткнення з колегами, керівництвом факультету, університету, навчального округу) ще чекає свого дослідника.