Наукова діяльність І.В. Нетушила

Останнім часом у вітчизняній історіографії зростає інтерес до наукового доробку суспільствознавців, істориків, лінгвістів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Сучаснимиукраїнськимиісториками активно вивчається спадщина Д.І. Багалія, М.Ф. Сумцова, Д.І. Овсяннико-Куліковського тощо. Однак, чимала кількість персоналій видатних вчених  кінця Х1Х – початку ХХ ст. все ще залишається поза увагою теперішніх дослідників. Серед них – і Іван В’ячеславович Нетушил, професор Харківського університету, член-кореспондент Петербурзької академії наук, один з провіднихспеціалістів того часу в галузі вивчення "римських старожитностей", проректор, а з 1911 до 1918 р. - ректор Харківського університету.

І.В. Нетушилу належить більш ніж 150 наукових праць: монографій, статей у вітчизняні та німецькі журнали, рецензій тощо. Наукову кар’єру він розпочав як філолог - класик. У 80-тих рр. ХІХ ст. дослідник цікавився питаннями синтаксису, морфології латинської та грецької мов, ґенезою латинської мови тощо. Лінгвістичні студії І.В. Нетушила знайшли схвальні відгуки сучасників.  Так, видатний німецький філолог-класик Герман Гаупт назвав його «тонким знавцем санскриту та обох класичних мов», В.П.Бузескул зазначав, що «роботи І.В. Нетушила <присвячені проблемам класичної філології> завжди будуть займати почесне місце серед нашої необхідної наукової літератури». Головні праці вченого з латинської мови – «Генетичне викладання фонетики й морфології латинської мови з коротким оглядом оської й умбрської мов» та «Латинський синтаксис» й досі не втратили наукової актуальності.

 І.В. Нетушил, згідно з власним розумінням мети класичної філології, намагався реконструювати цілісний комплекс історії й культури античного Риму.  Отже, незабаром, з  1890-х рр., він звернувся до дослідження  римської історії. Серед питань, що зацікавили вченого – походження римського алфавіту та цифр, монетна справа римлян, епіграфічні пам’ятники найдавнішого Риму, проблеми джерелознавства та історіографії римської історії тощо. Особливу увагу І.В. Нетушил приділив історії раннього Риму – одному з найменш вивчених на кінець ХІХ – початок ХХ ст.  періодів римської історії. Дослідник створив перші у вітчизняному антикознавстві узагальнюючі роботи з римської історії -  «Нарис римських державних старожитностей» та «Огляд римської історії».

Однак сучасники І.В. Нетушила його історичні студії оцінили суперечливо. З одного боку,  колеги вітали появу досліджень, присвячених складним та неоднозначним проблемам римської історії,  з іншого, вказували на те, що при вивченні історії вчений користувався «філологічним підходом». Тогочасні історики Риму критикували І.В. Нетушила за надмірний скептицизм по відношенню до археологічних джерел та за довіру до повідомлень анналістів – Лівія, Діонісія тощо. Наприкінці ХІХ ст. на сторінках  російської наукової періодики – в «Журналі Міністерства народної освіти» та в «Філологічному огляді» велися тривалі дискусії з важливих проблем ранньоримської історії між І.В. Нетушилом з одного боку та Ю.А. Кулаковським й В.І. Модестовим з іншого.

Оцінка, дана сучасниками І.В. Нетушила його історичним дослідженням, сприяла, на нашу думку, затвердженню негативного образу   історика в радянській історіографії 30-х- початку 70-х рр., і, відповідно, майже повному забуттю його імені на протязі майже всього ХХ ст. 

Філологічним дослідженням І.В. Нетушила судилося затьмарити його праці по історії Риму. Однак гіпотези вченого з різних аспектів римської історії суттєво вплинули на розвиток вітчизняної романістики - і сьогодні до переосмислення його гіпотез звертаються провідні російські спеціалісти з римської історії.

Отже, наукова діяльність І.В. Нетушила дійсно гідна характеристики, даної ньому В.П. Бузескулом: «його не цікавила егоїстична слава…, натомість він усіма силами намагався слугувати просвітницьким інтересам країни, яка стала для нього другою батьківщиною».